«З родини йде життя дитини»: служба у справах дітей наголошує на належній поведінці батьків при дітях
Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.
Ми можемо скільки завгодно настановами вчити дитину переходити дорогу лише на зелене світло, але якщо батьки при дитині порушують правила дорожнього руху і переходять вулицю на червоне, тоді і дитина буде вас наслідувати. Діти в першу чергу вчаться на прикладі батьків і копіюють їх поведінку. Важливо не лише те, що ми говоримо, але й, що робимо. Закликаємо батьків обов’язково аналізувати свою поведінку, а не скаржитися, що дитина «якась не така», «неслухняна», «агресивна», «демонстративна».
Отже, що не можна робити батькам при дітях, щоб не нашкодити власному чаду і сформувати з нього повноцінну особистість:
Порушувати правила безпеки. Якщо батьки переходять дорогу у недозволеному місці, грають з вогнем, курять, вживають алкогольні напої, б’ються або дозволяють собі будь-яку іншу деструктивну поведінку, то і дитина буде робити те ж саме. Батьки повинні дотримуватися всіх правил безпеки, які потрібні дитині. Від цього буде краще всім.
Брехати. Батьки хочуть, щоб діти завжди говорило їм правду, а самі ж при цьому часто брешуть один одному й іншим людям. Як наслідок, дитина не почує настанов батьків: «брехати – погано», бо бачить, що мама або батько обманюють, відповідно – це норма.
Сваритися, лаятися, кричати. Якщо в родині присутні конфлікти, які відбуваються при дитині і проявляються у вигляді агресії, криків, придушення, битого посуду або навіть насильства, то саме таку модель поведінки дитина засвоїть як необхідну для спірних ситуацій. Конфліктні діти – це діти з конфліктних сімей. Дитина повторює все, що бачить. Не дивуйтеся, якщо в школі вона буде битися.
Вживати ненормативну лексику. Категорично заборонено при дитині вживати лайливі слова, і взагалі, краще виключити зовсім табуйовану лексику з свого життя, щоб не давати не гідного прикладу ні оточуючим, ні власним дітям. Дитина не розуміє, чому ці слова погані і чому їх недоречно вимовляти вголос, якщо в сім’ї так спілкуються.
Критикувати значущих для дитини дорослих. Батькам не потрібно висловлювати свою негативну думку стосовно інших дорослих, дитячого вчителя чи тренера, матері чи батька інших дітей і т.д., бо як наслідок, дитина сформує до цих дорослих таке ж ставлення, й звичайно, вже не буде виявляти поваги чи послуху до них.
Відділ-служба у справах дітей