Замордовані у дрогобицькій катівні
Однією з особливостей комуністичного режиму, який прийшов на нашу землю так званого «золотого вересня» 1939р., стало запровадження жорстокої репресивно-каральної системи.
З кінця 1939р. в’язниця в обласному управлінні НКВД на вул. Стрийській почала наповнюватись в’язнями, насамперед, поляками, а також євреями та українцями. Масовий арешт українців розпочався з липня 1940 року. З осені 1940р. в дрогобицькому суді розпочалися групові судові процеси над дрогобичанами та мешканцями навколишніх сіл, яких звинувачували у шпигунстві, підготовці антирадянського повстання, бандитизмі, зберіганні зброї, диверсійній роботі тощо.
За деякими підрахунками Дрогобич у 1939-41 рр. внаслідок депортацій та арештів втратив понад 2 000 мешканців. У катівні на Стрийській було замордовано більше тисячі осіб.
Серед найвідоміших дрогобичан, замордованих в дрогобицькій катівні: ієромонахи священомученики Яким Сеньківський, Северин Бараник і Віталій Байрак; віце-бургомістр, меценат, голова комітету із будівництва української гімназії Володимир Ільницький; полковник Січових стрільців та УГА, один із засновників пластового руху Іван Чмола; сотник Січових стрільців та УГА Дмитро Бурко; родина адвоката Володимира Кобрина з вул. Стрийської; брати Костянтин (відомий футболіст), Тарас та Климентій Кіцили з Млинок; директор дрогобицької гімназії Тадей Каньовський; зубний лікар Дмитро Німилович; юрист Володимир Ясеницький та його брат Антін; Стефан та Юліан Татарські; відомий колекціонер старовини Степан Гладилович; студентки Надія Мак та Корнелія Опришко…
Пам’ятаємо!
Алла Гладун, Музей «Дрогобиччина»