Культура: У Дрогобичі на одну пам’ятку історії стало більше
В рамках виконання програми «Охорона та збереження культурної спадщини м. Дрогобича на 2016-2020 рр.» за кошти Дрогобицької міської ради виготовлено облікову документацію на об’єкт «Міський християнський цвинтар на вул. Трускавецькій в м. Дрогобичі Львівської обл. 1790р. – ХХ ст..».
Документація вже розглянута консультативною радою при департаменті архітектури та розвитку містобудування Львівської облдержадміністрації і подана до Міністерства культури України для внесення до Державного реєстру як пам’ятка історії.
Довідка:
Цісарським декретом від 3 травня 1790 року в Дрогобичі був закладений міський громадський цвинтар при дорозі на Трускавець (нині вул. Трускавецька). На зламі XVIII/XIX ст. в місті були ліквідовані цвинтарі при середміських церквах Св. Юра, Воздвиження Чесного Хреста і Пресвятої Трійці, а також при парафіяльному костелі. Цвинтарі при передміських церквах – Св. Параскеви, Різдва Пресвятої Богородиці та Преображення Господнього продовжували функціонувати.
На цвинтарі поховані представники дрогобицької еліти, заможні та заслужені постаті, які творили історію міста. Численні надгробки є пам’ятками меморіального мистецтва, а інскрипції на них розкривають історії міста, а навіть реґіону. Загалом дрогобицький некрополь свідчить про поліетнічність міста – тут поховані представники різних християнських громад: німців, поляків, українців, росіян. Кожний окупаційний період: австрійський, польський, радянський залишив свій відбиток в похованнях та інскрипціях.
Ландшафт цвинтаря змінився після 1944 р. Ліву частину, яка до того часу була вільнішою, заселили представники нової влади. До пів тисячі надгробків мають вигляд переважно простих бетонних плит без хрестів, з п’ятикутними зірками, з російськомовними написами.
Офіційно цвинтар був діючим до 1970 р. Радянська влада не зважала на історичні поховання та часто знищувала давні надгробки, на місці яких ховала своїх функціонерів.
Найдавніші надгробки цвинтаря, що походять зі зламу XVIII/XIX ст., вирізняються вазами в стилі класицизму чи ампіру – аскетичними чи оздобленими гірляндами та фестонами, рослинним орнаментом, спадаючими тканинами з китицями. На цвинтарі багато надгробків зі скульптурами Христа та Пресвятої Богородиці; святих – архангела Михайла; скорботного ангела, скульптури Скорботи.
Нині цвинтар виконує роль меморіального комплексу – місця пам’яті, який закритий для нових поховань; дозволено лише під захоронення в гробівці та до могил близьких родичів.
Відомі постаті, поховані на християнському цвинтарі в Дрогобичі
Бориславський Микола (1887-1967) – священик-емерит.
Брайт Францішек Franciszek Breith (1855-1894) – цісарсько-королівський комісар уряду скарбового.
Валері Оліва Valery Oliwa (1834-1883) – цісарсько-королівський поштовий урядник.
Гринчишин Іван (1911-1993) – греко-католицький священик, багатолітній в’язень за віру, який у 1991 р. освятив синьо-жовтий прапор над ратушею міста.
Єлизавета з Ерляхів Десгілер Elisabet Deshiler von Erlacher (1772-1802) – одне з найдавніших збережених поховань.
Ільницький Володимир (1877-1940) – відомий адвокат, громадсько-політичний діяч, голова товариства «Підойма», голова комітету по будівництву першої української гімназії у Дрогобичі. З 1920 року працював на виборній посаді другого заступника бурґомістра Дрогобича. Родина облаштувала поховання, однак місце його загибелі невідоме, вважається, що він помер дорогою до Старобільська, Донецької обл.
Каньовський Тадеуш – директор міської гімназії Вл. Яґелла.
Кічоровський Франц (1879-1935) – народний вчитель, сотник УГА і його дружина Емілія з Коссаків Кічоровська.
Козловський Броніслав Леліва Bronisław Leliwa Kozłowski (1869-1935) – лікар, відомий дрогобицький хірург, директор Дрогобицького державного шпиталю, яким керував упродовж 33 років.
Куновський Володимир (1901-1955) – священик
Леховський Вітор Теофіль Wiktor Teofil Lechowski (?-?) – міщанин дрогобицький
Лобос Ігнатій Ignacy Łobos (1877-1940) – скульптор, автор окремих надгробків на цвинтарі.
Лобос Ян Jan Łobos (1839-1922) і Лобос Маріанна Marianna (1844-1927) – батьки різьбара Ігнатія Лобоса.
Лопушанський Людвік Сас Ludwik Sas Łopuszański (1842-1898) – міщанин дрогобицький.
Людвік Ludwig (†1790) – цісарсько-королівський державний службовець. Найдавніше збережене поховання на цвинтарі
Ляльківна Гелена Helena Lalkówna (1903-1923) – дрогобицька вчителька.
Маєвський Юзеф Józef Majewski – учасник січневого повстання під гаслом «за вашу і нашу свободу» 1863-1864 рр.
Мельник кир Михайло (1903-1955) – єпископ Самбірсько-дрогобицький
Наглік Карло (1773-1836) та його дружина Наглік Кароліна (1782-1858) – власники солеварні у селі Модричі.
Невядомський Ян Jan Niewiadomski (1844-1914) – бурмістр міста Дрогобича та його дружина Аполонія Невядомська.
Ольшанська Марія (1873-1921) – вчителька
Ольшанська Йосифа (1861-1941) – директорка школи
Пєхович Францішек Franciszek Piechowicz (1849-1922) – дрогобицький шевський майстер.
Пєхович Ян Jan Piechowicz (1875-1917) – заступник дрогобицького нотаря.
Промінський Йосиф Промна (1800-1873) – ц.к. рахунковий радник
Рібнер Марія Йоанна, з дому Зайдлєр (1871-1900)
Розлуцький Михайло (1837-1897) – дрогобицький лікар.
Сервацький Міхал Michał Serwacki (1846-1906) – дрогобицький ксьондз-канонік.
Смола Михайло (1909-1934) – громадсько-політичний діяч, референт повітової екзекутиви ОУН Дрогобиччини. В грудні 1932 р. в рамках поліційної акції, пов’язаної зі справою Біласа і Данилишина, заарештований польською владою і цілий рік перебував у в’язницях Львова, Самбора та Дрогобича, де захворів на туберкульоз кишечника. Випустили його 16 грудня 1933 р., а через місяць помер.
Солецький Едмунд-Леон Остоло (1842-1896) – дрогобицький архітектор.
Татарський Дмитро (?-?) – горожанин майстер слюсарський та Анна з Косаків Татарська (1864-1947).
Тілль Антон Anton Till (1753-1808) – цісарсько-королівський гутний майстер.
Тромпетер Фелікс Felix Trompetheur (1831-1876) – доктор медицини.
Філяс Платонід (1864-1930) – греко-католицький священик, український церковний та громадсько-політичний діяч. 1882 р. вступив до чернечого згромадження отців Василіян у Добромилі, де відбув новіціат разом з А. Шептицьким. Разом з о. Андреєм Шептицьким став співзасновником і першим редактором церковного щомісячника «Місіонар». Після проголошення ЗУНР, увійшов до складу Української Національної Ради із законодавчими і контрольними повноваження передпарламенту, був одним з авторів Закону «Про вибори до Сейму ЗО УНР».
Яворський Іван (1901-1957) – український радянський і партійний діяч, депутат Верховної Ради УРСР 2-4-го скликань, кандидат у члени ЦК КПУ у 1952-1957 рр., та його дружина Циля Менделівна (1913-1990).
Ярош Раймонд (1875-1937) – президент міста Дрогобича у 1930-х рр., маршалок Дрогобицького повіту, власник курорту Трускавець.
