Тарас Кучма: Закликаю ініціаторів демонтажу таблиці Праведнику народів світу не перетворювати формальні недопрацювання у міжнародний скандал. ФОТО

0:00 5 Вересня 2017

У червні у Дрогобичі на одному з будинків на вулиці Івана Франка було встановлено та урочисто відкрито меморіальну таблицю колишньому німецькому офіцеру Вермахту Ебергарду Гельмріху, який у часі Другої світової війни разом із дружиною Донатою врятував від смерті близько двохсот євреїв. За подвижницькі вчинки Ебергарду та його дружині Інститутом Яд ва Шем було присвоєно почесне звання — Праведники народів світу.

Ініціювала встановлення таблиці й вшанування пам’яті Праведника ізраїльська позаурядова організація «Дрогобич-Борислав».

Урочиста подія — увічнення пам`яті німецького Праведника народів світу відбулася 22 червня за участю представників міжнародних організацій та представників єврейської громади, представників педуніверситет, місцевої влади і дрогобичан.

Проте через декілька тижнів у соціальних мережах та ЗМІ з’явилися публікації з протестом кола осіб, які заявили, що у Дрогобичі вшанували пам`ять німця — окупанта української землі в часі Другої світової війни та ще й без відповідного рішення сесії Дрогобицької міської ради. Відтак згодом, невдоволеними цією дошкою громадянами, які виступають як від власного імені, так і низки громадських об’єднань, почали надходити пропозиції узаконити цю таблицю, інша — змінити порядок написів, оскільки надпис українською мовою розташовано внизу таблиці, і остання уже вимога — демонтувати цю таблицю.

Таким чином питання набуло широкого розголосу, як у місцевих, так і всеукраїнських ЗМІ. У численних журналістських інтерв’ю міський голова Дрогобича Тарас Кучма дав роз’яснення з приводу ситуації, яка склалася.

Однак, після останньої вимоги — демонтувати таблицю, Тарас Кучма публічно звернувся до ініціаторів вимоги, 4 вересня, на понеділковій оперативній нараді, де були присутні журналісти. Міський очільник повідомив, що на його ім’я надійшов лист від однієї громадянки зі ствердженням, що дошку демонтують. Відтак Тарас Кучма закликав не перетворювати формальні недопрацювання у міжнародний скандал, наголосивши, що такого роду вчинки — це провокація, оскільки в країні триває війна: в Східних областях України — це фактична, а в інших частинах нашої держави — це гібридна.

«Встановлення євреями пам`ятного знаку людині, яка рятувала життя їх земляків у Дрогобичі, це всього навсього вияв того, як інші національності вміють шанувати та шанують пам`ять про визволителів їх народу. Заборона увіковічнювати пам`ять героїв інших народів — це не вияв націоналізму чи будь-якого іншого прояву любові до своєї рідної країни, а вияв бездіяльності у напрямку вшанування пам`яті своїх героїв.

У Дрогобичі народилися і проживали десятки визначних постатей, які зробили неоціненний внесок у розвиток свого краю та України. І в той час, коли євреї та представники інших національностей пам`ятають про своїх героїв і вшановують їх, нашими ж патріотами вчиняються дії, які спрямовані не на вшанування українських героїв, а на перешкоджання єврейській громаді Дрогобича вшанувати їхнього Праведника.

Так, є факт недопрацювання структурних підрозділів ради, але це формальність, яка вирішиться найближчим часом. Але аж ніяк ця формальність не має лягти в основу міжнародного скандалу.

Вважаю, що з цієї ситуації ми всі повинні зробити висновки. Якщо б ми гідно пошановували всіх українських героїв, зокрема дрогобичан, то встановлення пам`ятників героям інших націй не асоціювалися б у нас із приниженням нашої гідності та не викликали б обурення.

На останок, як міський голова міста, де проживає єврейська громада, мені б не хотілося, щоб через ці формальності розросталися чвари скеровані у бік єврейської спільноти, а конкретні люди заробляли на цьому політичний капітал», — наголосив Тарас Кучма.

До слова, 31 серпня 2017 року у додатку «плюс Дрогобиччина» газети «Високий замок» опубліковано статтю «Що загрожує українській ідентичності?», де автор Олег Баган вдало охарактеризував проблему історичних цінностей та ментальності:

«Нам треба зрозуміти, що простір Правобережної і Західної України – це зона кількасотлітнього масового розселення євреїв і поляків, що з цим простором в’яжуться тисячі фактів та духовних імпульсів їхньої національної ідентичності і культури. У Закарпатті і Буковині таку позицію займають, відповідно, угорці і румуни. Спробувати відгородитися муром від цих народів, заборонити їм вшановувати своїх героїв на цих теренах, відновлювати свої символи (якщо ті символи тільки не є відверто антиукраїнськими!) – це означає пробуджувати тоталітарні інтенції в українському суспільстві, формувати його як замкнуте і нетерпиме, означає налаштовувати проти України міжнародну думку. Паралельно зауважимо, що присутність в Україні російської імперської культури й ідентичності, яку частково ми тепер витискаємо процесами декомунізації, не стоїть в цьому ряду, бо вони нав’язувалися нам брутально, тупо і насильницьки (чого тільки вартують тисячі пам’ятників В Леніну!). Ми не можемо собі уявляти, що, заблокувавши встановлення якоїсь меморіальної дошки відомому полякові чи євреєві в одному місті, ми раз і назавжди розв’яжемо проблему їхньої символічно-культурної експансії на терени Правобережжя і Західної України. Ми не можемо кожного разу перетворювати активність євреїв і поляків на скандал.».

Перейти до вмісту