“Заповіт”-твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє

В історії кожного народу є імена, які він свято береже у своїй пам’яті і з великою любов’ю та повагою передає з покоління в покоління. Є таке ім’я і у нашого народу — Тарас Шевченко. Не було і немає в Україні поета, який був би йому подібний. Не було у неньки України сина, який так ніжно і віддано любив свій народ і так страждав за нього. Саме він зберіг і повернув народу його голос — українську мову. Для кожного з нас ім’я Шевченка є святим.

Слід, залишений ,,Заповітом’’ Т.Шевченка у душах народу, не має аналогій. Це неповторний поетичний заповіт у світовій поезії, з яким Великий Кобзар звернувся до сучасників та прийдешніх поколінь.

Учні 4-Б класу ЗОШ I-III ст.№ 15 ( Буцяк Ян, Іжик Лілія, Коцан Віталіна та Мотрич Богдан)  читали «Заповіт» українською, польською і англійською мовами. На завершення діти хором читали поезію Кобзаря.

Так, ім’я цієї людини не забуто. Чи міг коли-небудь його батько, неграмотний кріпак, навіть припустити, що колись його син стане такою знаменитістю? Що навіть через багато років, століть його ім’я будуть вимовляти з повагою та любов’ю? Як писав Іван Франко, “найкращий, найцінніший дар доля дала йому аж по смерті — невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку дають його твори мільйонам людських сердець”.

                                                             Іванус О.Д., класний керівник 4­­-Б класу

   _

Зацікавленість статтею
[Всього: 2 Середня оцінка: 5]
Рекомендуємо також прочитати:
Теги відсутні