З нагоди відзначення 135-річчя голови УГВР Кирила Осьмака, у Дрогобичі відбулось погашення іменної поштової марки
У історико-меморіальному комплексі «Тюрма на Стрийській», який є філією відділу історії музею «Дрогобиччина», урочистою академією вшанували голову Головної Української Визвольної Ради – Кирила Осьмака та Героїв, які в різні історичні періоди боролись за свободу України. Захід відбувся напередодні відзначення Дня Героїв – щорічного свята, встановленого на честь борців за самостійну та соборну Українську державу.
Урочисту академію організувало управління культури та розвитку туризму, у співпраці з відділом історії музею «Дрогобиччина» (Марія Головкевич) та відділом освіти Дрогобицької міської ради. Поблагословив захід отець Олег Кекош.
На пам’ятний захід завітали поважні гості – депутат Верховної ради України Олег Синютка, міський голова Дрогобича Тарас Кучма, керівництво місцевих установ, управлінь та відділів, депутати Дрогобицької міської ради, військовослужбовці, а також багато молоді – старшокласники ліцеїв Дрогобицької громади та студенти ДДПУ ім. Івана Франка.
Ведучим заходу виступив Іван Сех. Модератором – Марія Головкевич.
Ми вшановуємо людей, які були вірними своїй державі попри все. Які були та залишаються прикладом, бо вони не здались і не зламались. Попри всі ті випробування, які їм довелось пройти. Коли навколо були зрадники і донощики – ці люди продовжували йти проти системи. Сьогодні теж є зрадники. Але на противагу їм маємо багато Героїв – які продовжують цей шлях боротьби з ворогом. Дякую усім за цей захід, за збереження нашої історії та вшанування наших Героїв і особливо дякую молоді, яка сьогодні тут. Бо саме вам будувати нову країну. Тому ви повинні бути освіченими, свідомими та ніколи не поступатись власними принципами» – відзначив у своєму виступі міський голова Тарас Кучма.
Виступив перед присутніми і депутат Верховної Ради Олег Синютка, який також прибув до Дрогобича з метою вшанування пам’яті непересічної постаті – Кирила Осьмака.
Свого часу я мав честь особисто вручати орден Наталії Кирилівні Осьмак, доньці Кирила Осьмака. Це буd дуже важливий та хвилюючий момент. На жаль, вона не змогла бути сьогодні тут. Але я тішусь тим, що тут зібралось стільки молоді, яка попри сучасні віяння та технологїї, не забуває своєї історії. Це дуже важливо, бо ті люди, яких ми згадуємо сьогодні, на той час були вашими ровесниками. Вони творили історію та вчиняли героїчні подвиги вже в такому юному віці. І сьогодні вони є прикладом для всіх нас» – наголосив нардеп.
Старшокласники дрогобицьких ліцеїв та студенти ДДПУ підготували ґрунтовні виступи, зібрали цікаві історичні факти про Кирила Осьмака та його важливий внесок у формування української державності та презентували їх під час урочистої академії.
Також присутні мали змогу послухати аудіозвернення доньки Кирила Осьмака – Наталії Осьмак, яка за станом здоров’я не змогла прибути на захід.
Після виступів учасники заходу поклали квіти та лампадки до символічного хреста на території меморіалу «Тюрма на Стрийській».
Кирило Осьмак стояв біля витоків формування української державності. Вивчаючи цей період історії можна спостерігати тяглість державотворчих процесів. Він був постаттю, яка єднала багатьох. Він прагнув формувати єдиний національний провід. І варто віддати належне тим, хто виніс урок з минулих визвольних змагань та вже в той час намагався єдиним фронтом вести боротьбу за українську державність. Бо це вкотре доводить, що сила в єдності» – відзначив у своєму виступі начальник управління культури та розвитку туризму Володимир Ханас.
З нагоди 135-ї річниці з дня народження Кирила Осьмака, було розроблено поштову марку, авторства Андрія Пилюха та конверт з потретом Героя. Відтак наприкінці заходу відбулось символічне погашення марки.
Кирило Осьмак був громадським та політичним діячем національного відродження, діячем Української Центральної Ради та ОУН, головою Підпільного уряду України у 1944 році, Президентом Української Головної Визвольної Ради та яскравим борцем за незалежність України у ХХ сторіччі.
У 1944 році Кирило Осьмак був ув’язнений радянськими спецслужбами. Два з половиною роки він перебував під слідством, ув’язнений у Дрогобицькій тюрмі (1944—1947), у січні 1947 року його перевезли до Лук’янівської тюрми (Київ). Вийти з-за ґрат йому вже не судилося. Загинув у в’язниці Владімірського централа у 1960 році.