Володимир Коцюба – Юрист, який дорожить репутацією

Володимиру Богдановичу Коцюбі – 36 років. Закінчив СШ №14 зі срібною медаллю, здобув юридичну й економічну освіти у Львівських вишах – національному університеті і політехніці, утверджував себе на різних юриспруденських посадах: в інституті проектування «Містопроект», у Трускавецькому міськсуді, у Міжнародній академії управління персоналом, у «Райавтодорі».

До речі, керівник колективу шляховиків Сергій Грибанов відзначив такі людські якості п.Володимира: «Це – порядна і відповідальна людина, його поважали у нашому колективі, будуть до нього шанобливо ставитися і в інших».

– Чому визріло питання стати чиновником? Адже сьогодні бути у владі – це свого роду самогубство, бо відсутні фінансові ін’єкції для бюджетних установ, соціальних проектів?

– Це для мене виклик – повернутися на державну службу. На цей шлях привело бажання долучитися до тих змін, які відбуваються у нашому місті, адже бачення міського голови в управлінні містом мені було відомо ще до результатів виборів, також бажання внести свій посильний внесок у цю справу.

Працюю як юрист, а не як політик, з метою забезпечення ефективної і прозорої діяльності органів місцевої влади.

– Чи встигли ви ознайомитися зі всіма справами, які перебували в судах у контексті «влада – позивач»?

– Звичайно, встиг. Понад те, за два місяці нашої роботи ініційовано декілька нових позовів щодо повернення незаконно відчуженого майна у власність громади, за деякими з них уже є наслідки. Для прикладу – за результатами розгляду апеляційної скарги щодо котельні, розташованої на вул. М.Грушевського, 42, яку було подано відразу після мого призначення, апеляційним судом скасовано рішення суду першої інстанції, за яким визнавалося право власності за особою за набувальною давністю, і майно громади вибуло у власність третіх осіб з мовчазної згоди попередньої влади. Це вже маленька перемога.

Крім того, розпочалася боротьба за схемою узаконення самочинних будівель відповідно до договору особистого строкового сервітуту, за яким позивач, котрий мав право користування земельною ділянкою відповідно до договору про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення МАФу, здійснює будівництво капітальних споруд та в судовому порядку узаконює право власності на них. На такі рішення юридичним відділом подано апеляційні скарги, зокрема в районі швейної фабрики на вул. М.Грушевського.

Аналогічні дії щодо оскарження рішень судів про узаконення МАФів будуть проведені і щодо інших незаконних будівництв такого роду на вулицях міста. Є поданий позов про знесення самовільно збудованих нежитлових приміщень в районі ринку. Всі ці заходи вживаються для того, щоб місто було чистим, охайним та привабливим в архітектурному плані.

Також підготовлено та подано позов до ТзОВ «Книгарня «Каменяр» про витребування майна з чужого незаконного володіння, адже незважаючи на рішення Вищого Господарського суду про розірвання договору купівлі-продажу книгарні та зобов’язання ТзОВ «Книгарня «Каменяр» повернути у комунальну власність територіальній громаді Дрогобича спірне приміщення, ніхто його повертати громаді не збирається. Тому ми далі змушені шукати правди в судах.

Тобто ведеться копітка робота. Звичайно, є супротив, звичайно, це комусь не подобається, але є так і інакше не може бути.

– Голова Трускавецького міського суду Віталій Грицьків, в якого ви були помічником, зауважив: «Володимир Коцюба – дуже виважений юрист у прийнятті рішень. Очевидно, дається взнаки врівноважений характер і базові освіти. Він мислячий, високопрофесійний юрист, і діє за принципом, образно кажучи, що перед тим, як один раз відрізати, сім разів відмірює». Чи вдалося зберегти цей принцип у нових реаліях?

– Тільки так і дію, не роблю поспішних висновків, адже усвідомлюю ту величезну відповідальність, яка лягає зараз на мене, тому стараюся, щоб кожне прийняте рішення було виваженим, вмотивованим і грамотним.

– Який ще напрям діяльності у владі ви контролюєте, і чи знаходите необхідні формули для розв’язання?

– У моєму підпорядкуванні перебувають такі відділи: правового забезпечення, організаційний, загальний, реєстру виборців, архіву, відділ-центр надання адміністративних послуг.

Напрям – це вся правова робота. А це насправді дуже великий обсяг, оскільки відділ правового забезпечення проводить юридичний аналіз, шукає та знаходить шляхи розв’язання будь-яких завдань, які виникають повсякденно у роботі міської ради. І взагалі, відповідно до доручення міського голови, будь-яке розпорядження він підписує після візи керуючого справами та юридичного відділу. 

ЦНАП (центр надання адміністративних послуг) – це взагалі візитна картка ратуші, її обличчя, адже ми і прийшли до влади для того, щоб служити громаді, допомагати людям вирішувати їхні проблеми, і багато залежить від якості надання послуг. Тому ми докладаємо всіх зусиль для доступності та оперативності їх надання. Також ми збільшуємо спектр надання послуг, у зв’язку з тим, що функції реєстраційної й міграційної служби передаються з квітня 2016 року до органу місцевого самоврядування.

– Чи вабить вас робота у ратуші?

– Попри всю складність, адже працювати доводиться інколи з 8 ранку до 10 вечора, легко робити і добиватися результатів, коли немає фальші, боягузтва, і якихось закулісних інтриг. У нас повна довіра і чудова атмосфера в команді. Це є запорукою успішної подальшої праці.

Мер – унікальна людина. Імпонує його бачення розвитку міста, підхід до розв’язання будь-яких питань. Усе будується на людських цінностях, верховенстві права, а не на якихось домовленостях. Це стимулює, дає найсильнішу мотивацію для подальших дій, створює сприятливий грунт для успіху, і виробляється розуміння недаремності перебування у ратуші.

– Читачам буде цікаво довідатися трохи більше про вас. Отже, звідки ви родом, хто ваші батьки і т.д.?

– Я народився у Дрогобичі в родовому обійсті по вулиці Стрийській. Мої батьки: Коцюба Богдан та Коцюба Юлія все життя пропрацювали (а мама ще працює нині) у проектних установах нашого міста. Шановані люди в колі дрогобичан, зокрема, портрет батька був розміщений на монументально-декоративній формі «Дошка пошани» міста, тобто я маю з кого брати приклад у житті.

Розраховую на їхній досвід та знання, і кожних вихідних приїжджаю до них та обговорюю всі моменти, які назбиралися за тиждень, раджуся, і отримую від цього як кваліфіковані поради, так і емоційне розвантаження.

– Якого віку ваші діти?

– Сину Владиславу 7 років, він навчається в другому класі ЗОШ №4, відвідує художню школу та успішно, як на його вік, займається в секції тхеквондо. Донечці Роксоланці три з половиною рочки, відвідує садочок і зовсім не розуміє, чому тато не ходить з нею як раніше на прогулянки, не читає книжечок перед сном і не бавиться ляльками. Це мене дуже засмучує. Адже найчастіше повертаюсь з роботи, а мої діти вже сплять. Нам дуже бракує спілкування одне з одним.

– Чи схвалила дружина ваше рішення піти в політику.

– Схвалила і навіть більше – вона вірить у мене, і це дає мені сили в роботі. Наталія дотримується думки, що коли випадає можливість спробувати себе в чомусь новому, варто цим скористатися. До речі, нещодавно вона здала кваліфікаційний іспит на право займатися адвокатською діяльністю. Я звільнив їй нішу в адвокатському житті міста, це її тільки потішить.

– Ви дружите зі спортом?

– Спорт – це моє життя, люблю його в будь-якому вигляді. Займався і продовжую займатися бодібілдингом, регулярно плаваю, займаюсь великим тенісом.

Люблю ходити взимку по горах, це для мене якесь духовне перезавантаження. Люблю читати, обожнюю сучасну українську літературу, вдома для книжок уже нема місця, тому змушений книги складати на роботі.

– І надалі вам надмірного прагнення у реалізації як професійних, так і родинних намірів.

– Дякую за побажання.