Як бачити Бога в обличчі іншої людини: про мистецтво витинанкової графіки Марії Гупало

У Палаці мистецтв музею Дрогобиччина презентували виставку робіт витинанкової графіки львів’янки Марії Гупало.

Марія Гупало – мисткиня, викладач богослов’я та низки курсів на філософсько-богословському факультеті УКУ, а також окремих курсів для студентів інших спеціальностей.

З 2013 року я захоплююсь витинанкою, спершу це було моїм дитячим захопленням, а вже потім вилилось у щось професійне. Свій творчий шлях я розпочинала з вирізання сніжинок, щоб прикрасити ними вікна. Згодом я дізналась і про інший спосіб вирізання витинанок, коли папір не складають, а цілісно вирізають картину спеціальним ножем. З того часу як я ознайомилася з такими роботами та дізналась про творчість львівської художниці Дар’ї Альошкіної – це надихнуло мене також створювати картини великих розмірів. Зараз моя наймасштабніша робота – витинанка-фіранка, виконана для Центру стоматологічної імплантації та протезування «ММ» розміром 400 х170см., – розповіла під час презентації присутнім Марія Гупало.

Також майстриня поділилась роздумами, що улюбленими темами для її творчості є декоративно-прикладне мистецтво народів світу, зокрема, корінних народів Північної Америки та українська мистецька спадщина особливо писанкові мотиви. Марія вписує писанкові та вишиванкові елементи у свої витинанки та композиційні твори, підкреслюючи при цьому їх первісну символіку. Також художниця нерідко поєднує у витинанках українські мотиви із орнаментами інших народів, наприклад, індійською мандалою, а Берегиню зображає у весільному вінку із орлиного пір’я у тканому пончо.

Та не лишень ці стилі до вподоби талановитій дівчині. Серед улюблених декоративних стилів початку минулого століття: арт-деко, арт-нуво, модерн.

Також під час презентації майстриня розповіла, що картини, які експоновано в Палаці мистецтв Музею Дрогобиччина є результатом найновіших експериментів зі стилем та формою вираження.

Я намагаюсь виражати свої ідеї про любов, як самодарування, про те як бачити Бога в обличчі людини, про озаріння і зустріч з божественним, про те, як іти до витоків самого себе і зустріти в глибині поклик свого Творця. На мою думку, плутані лінії, нечіткі контури, переходи світла, які фокусуються на очах, якнайкраще дозволяють пережити таємничий момент Зустрічі, – ділиться думками Марія Гупало.

Окрім експозиції картин мисткині, на виставці була змогла почути та прочитати й історію створення певних робіт Марії. Зокрема, цікавою була розповідь про момент художнього натхнення та праці над картиною-витинаною, яка присвячена львівському художнику та іконописцю Остапу Лозинському. Митець помер 6 січня 2022 року від коронавірусної хвороби у віці 38 років.

Ця витинанка присвячується його пам’яті. Його образ таємничий і він спочатку постав в моїй пам’яті, як образи, які постають у нашій уяві перед тим, як ми втілимо їх на папері, в музиці чи скульптурі. Але коли ми віднаходимо цю досконалу форму, це схоже на божественне натхнення, – зазначила Марія Гупало.

Переглянути роботи Марії Гупало можна буде впродовж місяця часу.

Фото Музею “Дрогобиччина”