Відзначаємо Міжнародний день рідної мови

Стало доброю традицією у 3-Б класі гімназії №15 імені Степана Бандери 21 лютого відзначати Міжнародний день рідної мови. Поясніть, з чим це пов’язано?

Кожен народ сьогодні намагається засвідчити свою шану і любов, глибоке переконання у тому, що тільки його мова найпрекрасніша і найвеличніша.

 Існує «мовний календар», сторінки якого  перегортають третьокласники. Грішна Н.І. розповідає дітям про мову:

 -Мова – духовний скарб нації. Це не просто засіб людського спілкування, це те, що живе в наших серцях. Змалечку виховуючи справжню людину, кожен із нас повинен передусім створити в своїй душі світлицю, в якій зберігається найцінніший скарб – Мова.
За недовгий час свого існування це свято вже стало традиційним. Це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу, посіяти у своєму серці хоча б одну зернину любові до рідної мови.  Хоча б на крок наблизитись  до Івана Котляревського, Т. Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та інших великих синів та доньок нашої української землі, які не просто творили українською мовою, а горіли, дихали і жили нею. Усі ми повинні  дбати про те багатство, яке є у кожного із нас, його ми не завжди пам’ятаємо, не завжди цінуємо належно, але без нього не можемо жити. І багатство це – наша рідна мова.

Виходить учениця – Мова

-А хто ж ти, сестро, така? І як твоє ім’я?

Мова:  Я душа народу, його Мова.

Любов: То ось яка ти , Мово.

Віра:  Як добре, що ми тебе зустріли. А ми – Віра, Надія і

            Любов нашого народу.

Надія:

Мова кожного народу

Неповторна і своя;

В ній гримлять громи в негоду,

В тиші – тьохкіт солов’я.

Віра з впевненістю заявила, що діти –  наше майбутнє. Я вірю у них. Треба  тільки достукатись до їхніх сердець.

Надія ствердила: Віро, ти непохитна. Сестри, разом ми велика сила. Нехай же оселяться в душах наших дітей  Віра, Надія, Любов, які новою молитвою оживлять Мову.

Закінчується свято, – сказала Наталія Іванівна.- Та нехай воно триває у ваших душах. Якщо сьогодні в класі  защеміло бодай одне сердечко, то наша праця була не марною.