VI Форум «Ефективне місцеве самоврядування як запорука демократичної та правової держави»: Володимир Кондзьолка вбачає розвиток територій шляхом формування агломерацій

Днями відбувся 6-ий Форум «Ефективне місцеве самоврядування як запорука демократичної та правової держави». Форум відбувався впродовж кількох днів. Під час другого дня Форуму говорили про те, що сталий розвиток територій, організація постійної співпраці і побудова довгострокової довіри між самими громадами та між місцевим самоврядуванням і державною владою не менш важливі для розвитку територій, ніж фінансові та матеріальні ресурси.

Головними темами другого дня форуму стали: створення міських агломерацій, розвиток гірських територій та захист прав внутрішньо переміщених осіб.

Участь у Форумі взяли представники органів місцевого самоврядування та місцевих органів влади з усіх регіонів України.

На тему створення міських агломерацій виступив й директор КУ «Інститут міста Дрогобича» Володимир Кондзьолка. Він наголосив, що Дрогобич ще у 1995 році розробив схему планування Дрогобицької агломерації. На його думку, має бути два типи агломерацій – великі метрополійні й агломерації малих міст. Бо у них різна природа і різні завдання.

Тези виступів промовців:

Пол Хілдрет, експерт Ради Європи:

«Створення агломерацій чи метрополій – успішна європейська і світова практика. Вона має свої плюси і мінуси. Переваги в тому, що такий інструмент дозволяє вирішувати спільні для громад питання. Недоліки полягають у складності та необхідності додаткового фінансування діяльності з координації учасників метрополії.

В Європі є три основні моделі створення агломерацій:

Перша – неформальне співробітництво: партнери погоджуються, що будуть співпрацювати у деяких напрямках без спеціально прописаних умов. Так працюють 52 % агломерацій в Європі. Ця модель підходить лише тоді, коли є довіра між сусідніми громадами.
Друга модель більш формальна. Муніципалітети самі встановлюють і прописують правила співпраці.

Третя модель – надмуніципальні утворення, коли місцеві органі влади створюють формальну структуру метрополії за правилами, найчастіше, створеними урядом. Є статут, обирається мер метрополії, є обрані члени, які представляють різні території. Така модель працює краще, коли історично є великий рівень суперництва між муніципалітетами.

Як бачимо, в Європі немає одного абсолютного рішення. І чи підходить якась з чинних європейських моделей Україні, чи необхідно формувати власний підхід, вирішувати самим громадам і українському Уряду».

Віталій Безгін, народний депутат України, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування профільного Комітету Верховної Ради України:

«В Україні агломерації фактично давно існують. Але ми досі не маємо законодавчого підґрунтя для організації ефективної співпраці великих міст і сусідніх громад. Чинний закон про співробітництво громад не вирішує всіх питань. Тому зараз напрацьовуємо окремий законопроєкт про агломерації, вивчаємо досвід інших країн: Франції, Польщі, Німеччини.

Вважаю, що в Україні мала б бути система, коли всі учасники в рівних умовах, незалежно від розміру громади. Правда, тут треба збалансувати інтереси членів агломерації і це непросто. Також вважаю, що державна підтримка агломерацій має бути окремим рядком в бюджеті, тому і створюватися агломерації повинні в адміністративний, а не добровільний спосіб».

Віталій Кличко, Київський міський голова, Голова асоціації «Київська агломерація»:

«Не чекаючи змін до законодавства, ми з сусідніми громадами починаємо вибудовувати співпрацю в інтересах людей. Виклики, які треба разом подолати: сміття, водопостачання, транспортна система.

З самого початку нашої співпраці в рамках асоціації органів місцевого самоврядування «Київська агломерація» ми ставилися одне до одного з недовірою. Але ми одразу домовилися, що рівні одне одному і маємо в першу чергу вирішувати проблеми людей.

Щодо нового законопроєкту про агломерацію: у нас так звикли, що згори краще знають, як громадам співпрацювати. Я ж вважаю, що кожен закон має ініціюватися знизу. Ми знаємо проблеми і можемо надати пропозиції, як ці проблеми спільно можна вирішувати і яких механізмів для цього не вистачає».

Анатолій Федорук, Бучанський міський голова, член правління асоціації «Київська агломерація»:

«Вірю, що вдасться створити якісний законопроєкт про агломерації, який відповідатиме інтересам людей. Зараз ми дискутуємо вже не про необхідність агломерації, а про модель співпраці. Отже ми вже подолали перший етап – певної боязні. Зараз ми на етапі м’якої співпраці. Вважаю, що штучно агломерацію створити неможливо. Її можна формалізувати, коли співпраця вже склалася. Для цього нам потрібен механізм для врядування на цій території. І погоджуся, що він має базуватися на ініціативі знизу. Не можемо більше втрачати час – хаос, який породжений за усі ці роки без співпраці громад київської агломерації, треба негайно вирішувати».

Любомир Зубач, заступник Львівського міського голови:

«Чинний законопроєкт про співробітництво громад працює лише для рівновеликих партнерів. Тому свого часу ми запропонували законопроєкт про агломерації. Тоді великі міста затискалися з усіх боків об’єднаними громадами і потрібен був альтернативний механізм об’єднання зусиль. Сьогодні ситуація змінилася. Маємо новий адміністративно-територіальний устрій. Але проблеми співпраці великих міст і сусідніх громад лишилися. Отже законопроєкт про агломерації все ще потрібен. Те, що комітет взяв паузу, щоб вивчити досвід і подивитися, як функціонуватиме новий адмінтерустрій – це правильно. Але вона не може бути довгою, бо час іде, а проблеми накопичуються».

Іван Галич, Оброшинський сільський голова Пустомитівського району Львівської області:

«Агломерація як співпраця громад має бути виключно на добровільних засадах, але певне державне регулювання і стимули мають бути. Вважаю, агломерацію як форму співпраці можна закріпити у законі про співробітництво громад».

Володимир Кондзьолка, Директор КУ «Інститут міста Дрогобича»:

«Дрогобич ще в 1995 році розробив схему планування Дрогобицької агломерації. Була навіть створена громадська організація, але вона не запрацювала, бо тоді місцеві голови не бажали ділитися повноваженнями. Сьогодні в Україні маємо більше 700 договорів про співпрацю. Більшість з них – за останні чотири роки. Отже, місцеве самоврядування повертається до співпраці. Тим більше, змінилася бюджетна система, змінилися повноваження, і усе це дозволяє громадам ефективніше вирішувати спільні проблеми. Але договори про співпрацю забезпечують економічний ріст громад, проте не забезпечують сталості розвитку територій. Для цього потрібний інші інструменти, одним з яких може бути агломерація.

На мою думку, має бути два типи агломерацій – великі метрополійні й агломерації малих міст. Бо у них різна природа і різні завдання».

Маркіян Дацишин, експерт Програми Ради Європи «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні»:

«Згідно з критеріями ОЕСР, агломерація створюється на територіях, де є більше 500 тисяч населення. І цей інструмент в першу чергу потрібен для вирішення завдань економічної політики, створення зайнятості та доданої вартості.

Після усього почутого сьогодні, складається враження, що до стимуляції створення агломерацій Уряд має все-таки долучатися зі своїм «батогом і пряником», бо далеко не усі громади хочуть чи можуть домовлятися, а проблеми вирішувати усе ж потрібно. Наведу статистику: з 752 договорів про співпрацю громад в Україні, немає жодного, учасником якого є місто – обласний центр. А саме таке місто має стати колись центром агломерації…

Роль Уряду в цих питаннях має полягати, зокрема, в тому, що усі потенційні агломерації мають бути передбачені в стратегічних урядових документах з регіонального розвитку, а також в регіональних стратегіях.

Дослідження демократичного врядування в українських містах на прикладі Київського субрегіону, проведене 2019 року представниками і представницями європейських метрополій, показало, що врядування в рамках київського субрегіону занадто фрагментоване, тут домінують локальні інтереси, є недовіра і слабка комунікація, відсутня взаємодія і співпраця, ефективність і конкурентоспроможність знижуються. Попри те, що нове законодавство потрібне, більшість з цих проблем не вирішити законом. Перш за все, громади мають навчитися домовлятися між собою, довіряти і комунікувати, разом розробляти проєкти, щоб вирішувати спільні проблеми».

6-й Форум «Ефективне місцеве самоврядування як запорука демократичної та правової держави» організований Комітетом Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, Міністерством розвитку громад та територій України, Донецькою обласною державною адміністрацією, Луганською обласною державною адміністрацією, Львівською обласною державною адміністрацією за сприяння та підтримки Програми Ради Європи «Децентралізація і реформа публічної адміністрації в Україні».

За матеріалами decentralization.gov.ua