Весна біля мого вікна
Велика і прекрасна наша Земля. Змінюється, вічно оновлюється вона. Погляньте навколо: ласкаво світить сонечко, від його теплого поцілунку розкриваються пелюстки перших квітів, весняний вітерець грайливо пестить ніжні коси берізки і плакучої верби, в голубому небі пропливають легенькі хмарки, а довкола щасливим співом заливаються птахи.
Весна…Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу. Це свято оновлення і відродження природи. Коли приходить весна, кожному з нас здається, що ти народжуєшся на світ вдруге, що весна ця особлива, краща, ніж були попередні. Як бачать весну восьмикласники гімназії №15 імені Степана Бандери, класний керівник Жовнірчик В.В.? Віра володимирівна провела із учнями онлайн – флешмоб « Весна біля мого вікна».
Весна цього річ дивна, правда? Ми до такої не звикли. Похолодало. І не температура повітря тому виною. Ми вимушено розбіглися по наших домівках, позбавляючи себе можливості дивитися одне одному в очі, потискати одне одному руку, вітатися й прощатися обіймами. Ми ж так звикли, що весна – час чи не для найважливішого в нашому житті, пора для якогось особливого тепла та цвітіння, час життя.
У нас забрали весну. У кожного. Карантин змусив нас розлучитися з якоюсь надважливою часткою нашої людяності, що проявляється через дотик. Нас позбавлено тепла людського спілкування. Ми відчули себе окраденими. Ніби хтось увірвався в наше особисте життя і забрав звідтіля щось дуже наше. Без нашої на те згоди. Насильно. Ми не в класі, ми далеко один від одного, ми сумуємо. Боляче і дивно, коли нам доводиться уникати друзів, коли ми змушені відмовитися від звичних для нас способів прояву власних почуттів. Але сьогодні це – ціна чийогось життя. Інколи дуже для нас важливого і дорогого. Проте навіть якщо ми сьогодні не можемо проявляти свою любов у звичний спосіб, ми не маємо права перестати любити! І сьогодні ми мусимо про це часто говорити одне одному. Щоправда, без дотиків, рукопотискань, обіймів і в масках.
Чи не правда, чудова пора року весна. Все прокидається, народжується, радіє. Природа ніби зачаровує нас своєю красою. Квітковий розмай, зелень трав, чарівність звуків!
Весна вже відчувається в усьому. Весна – це краса молодості. Скільки радості вона приносить і дорослим і дітям! Тож, впустімо у наші домівки, у наш клас, у наші серця. Кожна пора року має свої особливості, свою красу, але жодна з них не оспівана так весело й ніжно, як весна.
Весна – це сонце і тепло. Весна – це радість усьому живому, що прокинулось від зимового сну. Весна – це зеленцвіт і пахощі квітів. Весна – це світлі надії. Дякуємо за квіти, дякуємо за весну у наших серцях, давайте жити. І пам’ятати, що ніхто не заслуговує на самотність.