Важко прощатися із затишним гніздечком — початковою школою
Важко прощатися з рідною вчителькою. Вона ж не просто вчителька була для нас, а друга мама. З нею ми ділилися своїми таємницями, все їй розказували.
Вона завжди за нас заступалася, робила стільки доброго для нас, водила на екскурсії, цікаво про все розповідала… А тепер нам треба йти у п’ятий клас. Сьогодні трохи дивне і тривожне свято, бо всі роки ми знаходилися під надійним крилом нашої вчительки — другої мами. З нею було добре і затишно, цікаво і весело. А сьогодні останнє свято разом з нею, бо подолали всі разом першу сходинку на вершину країни Знань, закінчили початкову школу і прощаємося з класом, з рідною і дорогою вчителькою. І хочеться нам від усієї душі сказати щирі й теплі слова їй за науку і турботу про нас, за кожну хвилину, яку ми провели разом з нею. Бо це були найкращі хвилини.
Наша перша вчителька, наше любе сонце,
Нам знання давала, вчила нас усіх.
І, як перший промінь ластився в віконце,
В школі линув дзвінко наш дитячий сміх.
Учні 4-Б класу гімназії №15 імені Степана Бандери прощаються із першою вчителькою Крупач Л.Р. А як хотілося б повернутись назад, і прожити ці роки знову із своїми друзями, хвилюватись під час контрольної, писати шпаргалки, підказувати другові, брати участь у змаганнях, концертах. Дякуємо тобі, дорога учителько наша. А зараз ми хочемо звернутися до тих, хто поруч з нами був щодня і ділив з нами радість і смуток, перемоги та поразки, гордість та розчарування.
Ми всі закінчили четвертий свій клас,
І старше життя вже чекає на нас.
Але ми сьогодні, в останнє свято,
Велике «спасибі» повинні сказати
Усім вчителям в урочистий цей час
За те, що навчали ви добре всіх нас!