Учні 4-А класу гімназії №15 імені Степана Бандери вшанували пам’ять нашого національного символу…
В історії кожного народу, серед її великих творців є поети, імена яких оповиті невмирущою любов’ю і славою. Таким поетом для українського народу є Тарас Шевченко.
Справедливо, що Великого Кобзаря вважають народним пророком. Адже не одне покоління українців формує свої світогляди на його творах. Славетний Кобзар хотів бачити Україну вільною і незалежною, хотів справедливості та добробуту для нащадків, прагнув, щоб Україна була визнана усіма державами світу як могутня Європейська держава.
Учитель початкових класів Іванко О.Ф. разом з учнями 4-А класу гімназії №15 імені Степана Бандери вшанували пам’ять нашого національного символу.
Сьогодні у них надзвичайне свято, тут зібралися люди, яким дороге і рідне слово, і ім’я Великого Кобзаря. Кожен учень декламував свій улюблений вірш Т. Г. Шевченка.
Щовесни о цій порі сходяться ті, хто хоче вшанувати великого Кобзаря, кому небайдуже українське слово. Учні бралися за недитячі за своєю суттю твори Кобзаря і відкривали в них нове звучання, сповнене дитячої безпосередності та прямолінійності.
Переможницею стала Марія Кобак, вона зуміла так проникливо і самовіддано передати зміст поезії, що на очі учителю накотилися сльози. Дівчинка зізналася, що любить і читає Шевченка й дуже хотіла б зустрітися з ним, щоб разом написати вірша…
І місце виборола Марія Кобак « Мені тринадцятий минало…».
ІІ місце – Вікторія Янко, яка вразила всіх своїм прочитанням « Тече вода з-під явора».
ІІІ місце – Денис Савка та Андрій Шкраба « Реве та стогне Дніпр широкий».
Це свого роду репетиція перед наступним роком великих Шевченкових роковин. Для нас важливо було побачити і зрозуміти, як сприймають і прочитують для себе поезію Кобзаря діти, наскільки вона їм близька і цікава.
Воістину слово Тараса об’єднує.
Перечитуючи «Кобзар», ми щоразу торкаємося душею до палкого й нескореного серця поета. Тарас Шевченко був одним із тих, кого ми називаємо провісником нового життя, народним пророком, титаном духу. Душею вболівав Тарас Шевченко за долю рідного народу. Тому й залишив він нам, нащадкам, духовний заповіт, що передається з покоління в покоління, від роду до роду.