У Галереї сакрального мистецтва зберігається унікальна пам’ятка доби бароко «Воскресіння Господнє» 1759р., створена о. Василем Глібкевичем

Воскресіння Христове Свято Воскресіння Господнього – найбільше і найвеличніше у всьому християнському світі, його описує ірмос 8 пісні пасхального канону утрені: «Цар і Господь, празників празник і торжество торжеств». Подія Воскресіння Христового є основою християнства і символізує перемогу життя над смертю, добра над злом, правди над неправдою, бо, як сказав апостол Павло: «Якщо б Христос не воскрес, то і віра наша була б даремна». Саме тому не співоче Різдво, не заквітчана зеленню Трійця, а саме Пасха Христова називається Великоднем. Духовний зміст Воскресіння Христового надзвичайно глибокий, його не можна виразити однозначно, що пояснює існування безлічі іконографічних варіантів цієї теми, які формувалися і видозмінювалися впродовж III-XVII століть, ілюструючи тексти Святого Письма та апокрифи. Найбільш повно розкрити і відобразити богословський зміст Воскресіння Господа дозволив сюжет «Зішесття в пекло», деталізований в апокрифах «Євангелія від Никодима», який став одним з християнських догматів, де стверджувалося, що після розп’яття Ісус Христос зійшов в пекло та, знищивши його ворота, визволив праведні душі. Поряд з іконографією «Зішестя в ад» розвивався і набув популярності окремий варіант «Воскресіння Господнє», де зображений Ісус Христос, який тримає хрест або прапор, в момент, коли Він встав з гробу, а присутні воїни впали на землю чи розбіглися. Цей апокрифічний сюжет дещо суперечить євангельським описам, де Христос воскресає до того, як камінь відкриває гріб, внаслідок сходження ангела. Проте, давні іконописці часто використовували його, міняючи деталі і способи вираження. Особливого поширення цей іконографічний варіант набув у середньовіччі серед західноєвропейських художників (Альбрехт Дюрер «Воскресіння Господнє» 1510 р., Лукас Кіліан «Воскресіння Господнє» ІІ пол. XVI ст.). У Галереї сакрального мистецтва зберігається унікальна пам’ятка доби бароко «Воскресіння Господнє» 1759р., створена о. Василем Глібкевичем як завершення одного з бокових вівтарів дрогобицької церкви Воздвиження Чесного Хреста, котрий був присвячений храмовому празнику. На початку ХVІІ ст. у цій дрогобицькій святині працювали майстри, які виконали монументальні розписи вівтарної частини цього храму (1613р.). Очевидно, саме тоді ними було створено стінопис порталу церкви Воздвиження Чесного Хреста. На жаль, вологісно-температурні впливи зумовили втрати монументальних розписів екстер’єру святині. Відомо, що праворуч від входу в церкву було зображено храмову ікону. Саме цю композицію, яка збереглася частково, вирішив повторити тогочасний настоятель церкви Воздвиження Чесного Хреста, о. Василь Глібкевич у 1759 році, розмістивши ікону «Воздвиження Чесного Хреста» центральною у бічному вівтарі. Ктиторами її стали заможні парафіяни згаданого храму, родина Губицьких (про що свідчить запис на поземі ікони). Зображення цього твору розкривало тему «Страстей Господніх» у дев’яти круглих клеймах, намальованих навколо віднайденого хреста (напівзбережений стінопис порталу цієї церкви має аналогічні медальйони). Домінуюча тема «Страстей Господніх» була детально продумана і розроблена о. Василем Глібкевичем у програмі побудови храмового вівтаря, що свідчить про високоосвіченість дрогобицького іконописця та священика, його теологічну та богословську обізнаність. Талановитий художник дібрав та поєднав з унікальною стилізованою ажурною різьбою чотири композиції, власноруч розробляючи їхні схеми, малярство та колористичне вирішення, керуючись при цьому особистими смаками і вподобаннями, а також, беручи до уваги прохання ктиторів. Тему центральної ікони вівтаря продовжив медальйон із зображенням «Спаса Нерукотворного», розміщений над нею у півкруглій декоративній арці. Предельна частина вівтаря теж розкривала пасійний мотив сюжетом «Покладення до Гробу». Іконографічний варіант «Воскресіння Господнього» став підсумком і завершенням композиції вівтаря, зображення якого дуже нагадувало одноіменне клеймо стінопису «Стастей Господніх» 1659 – 1666 рр., виконане в четверику північної стіни нави дрогобицької церкви Святого Юра. Автором його був Стефан попович Медицький, до аналізу творчості якого часто звертався о. Василь Глібкевич, сприймаючи традиційні іконографічні варіанти у більш розширеній редакції. Його попередник та, умовно, наставник, міг використати та своєрідно стилізувати одноіменну гравюру «Воскресіння Господнє» (ймовірно, з тиражованих фронтисписів Біблії Лютера XVIст.). Зображення завершення дрогобицького вівтаря «Воскресіння Господнє» отримало особливе вирішення, де о. Василь Глібкевич зумів поєднати західноєвропейський взірець із філософією східних традицій, та відтворити образ Господа, сповненого тріумфу, віри та оптимізму. У центрі ікони «Воскресіння Господнього» о. Василь Глібкевич першопланово виокремив Ісуса Христа у повний ріст, майже фронтально. Обабіч Господа іконописець зобразив по два воїни з кожного боку, показавши, що вони налякані цією появою і з острахом спостерігають за подіями. Ісус намальований з піднятою у вітальному жесті правою рукою, лівою рукою Христос тримає червоний прапор. За Ісусом видно розкриті ворота пекла, а Господь, ніби щойно вийшовши з них, спускається по камінню вниз. Задній план ікони позаду постаті Христа відтворює золотий тло-світ, який з обох боків доповнюють білі клубчасті хмари. Одягнений Ісус у яскраво-червоний гімантій. Багряний колір одежі був дуже важливим у візантійській культурі, її могли носити тільки царські особи або імператор. Біблійні пророцтва свідчать, що праведники, які мають вийти з пекла, будуть мати білі одежі (Отк.3,18), як символ очищення. Те, що автор ікони закцентував увагу на червоному кольорі, ігноруючи білий, означає бажання іконописця наповнити образ Господа силою животворної енергії та любові, символізуючи Воскресіння і перемогу життя над смертю. Вітаємо з Великодніми святами. Бажаємо здоров’я, миру, тепла та любові, Божих щедрот, ласки та опіки. Заввідділом сакрального мистецтва Леся Косаняк