КУЛЬТУРА: У Дрогобичі громада спільно зі священнослужителями та міським головою вшанували пам’ять жертв московсько-більшовицького терору 1939-1950-х років. ФОТО. ВІДЕО
27 років тому — у Дрогобичі у далекому 1991 році у Дрогобичі відбулося захоронення 486 останків людей, які були віднайдені на місці колишньої катівні НКВД-КГБ у Дрогобичі на вулиці Стрийській.
У суботу, 14 липня виповнилося 27 років від цієї сумної і водночас трагічної події в історії Дрогобича. Зранку о 10:00 традиційно на території Меморіалу «Тюрма на Стрийській» відбулися скорботні заходи зі вшанування жертв московсько-більшовицького терору 1939-1950-х років. Спільну молитву за невинно убієнними жертвами НКВС провели представники духовенства.
По закінченню панахиди з промовами виступили о. Андрій Бунь та міський голова Дрогобича Тарас Кучма.
«Сьогодні ми зібралися на місці, яке для нас — дрогобичан, є дійсно святим. Тому, що тут віддали своє життя ті люди, які душею і тілом вболівали за свою державу, за свій народ. На цьому місці радянська безбожна влада лишила свій слід. Кожна влада, яка була у Дрогобичі тут старалась залишити то залу суду, то ще якісь інші пам’яті, але найбільш болісною пам’яттю став залишок радянської влади. Якщо вникати в історію цього місця, то це місце окроплене кров’ю багатьох людей, християн, мучеників. Мабуть це найсвятіше місце у нашому місті», — зазначив у своїй промові отець Андрій Бунь.
https://youtu.be/0hGQwm9pUoE
У своїй промові міський голова Дрогобича зазначив, що з кожним роком участь у скорботних заходах беруть все менше людей. Також Тарас Кучма наголосив на важливості продовження дослідження місць, зокрема й на території музею «Тюрма на Стрийській», де покояться рештки невинно убієнних жертв НКВС.
«Сьогодні тут зібралися ті, кого насправді болить. Болить це місце, болить те, що тут відбувалося і ми приходимо сюди для того, щоб відповісти собі: чому так сталося», — зазначив Тарас Кучма.
Далі міський очільник наголосив на тих буденних проблемах, які як і колись, так і сьогодні заважають сьогодні українцям бути у єдності гордими за своє єство.
«Чому ми слабкі? Чому ми не можемо стати сильними і випрямитися у повний зріст і сказати: «Я — українець!», де б ми не знаходилися. Чому ми так плекаємо чужу культуру і не можемо встати чи в тій маршрутці чи де інше і сказати «виключіть ту музику окупанта, який нас принижує, який нас вбиває»? Чому ми не можемо спокійно відповідати на своїй рідній мові, коли до нас звертаються на іншій мові? Чому ми соромимося і автоматично переходимо на мову ворога і злодія?… Ми завжди ущемлено відчуваємо себе будь з ким. А це можливо лише тільки тому, що ми споконвічно гризли один одного. Їли один одного як духовно, так і фізично. Тому, що в розбраті, небачучи основного ворога, ми чомусь бачили ворога у своєму ближньому. І ця ненависть до ближнього породжується постійно завжди і зараз. Я думаю, що ми станемо сильними лише тоді, коли наша душа переповниться любов’ю. і ця любов повинна бути не тільки до пам’яті тих людей, які тут загинули. Не тільки любов’ю до тієї землі, яка скроплена кров’ю тисячами наших поколінь. Але це повинна бути й любов одного до одного. Ця любов, яка зробиться нас сильнішими, яка навчить нас прощати і яка навчить нас каятися. І це — найголовніше. Давайте переповнимо нашу душу любов’ю і запам’ятаємо: ми вже більше не маємо права на ненависть. Слава Україні!», — звернувся до громади міста Тарас Кучма.
https://youtu.be/AhNH-bEg_Hs
Завершився скорботний захід покладанням лампадок та квітів до пам’ятного хреста на території Меморіалу.
Вела захід Алла Мельничук.
Опісля учасники заходу побували у Музеї «Тюрма на Стрийській» — на місці, де досі знаходиться криниця, у якій, за підрахунками краєзнавців та істориків, закопано останки півтори тисячі невинно убієнних. Про події тодішніх часів присутнім розповіла старший науковий співробітник музею «Дрогобиччина» Марія Головкевич.
Також цього дня священнослужителі за участі громади міста відслужили панахиду на Полі Скорботи, яке розташоване на вулиці 22 Січня, де захоронено у чотирьох великих могилах 486 останків жертв московсько-більшовицького терору 1939-1950-х років.
