Цікаві факти з історії нашого міста. Епідемій у житті людства було чимало.

Ми живемо в час карантину. Світом і Україною шириться недуга, яка тримає всіх у напрузі. Подібних епідемій у житті людства було чимало. Та люди завжди давали раду з ними як уміли та як могли. Думаю, так буде і сьогодні. Як приклад з минулого, пропоную прочитати документ із викладеними подіями подібної ситуації в Дрогобичі у середині XIX ст., який зберігається у фондах нашого музею.

Цей документ є спогадом очевидця про перебіг епідемії холери в місті Дрогобичі у 1855 році. Він, окрім викладених фактів, має дещо художнє забарвлення і від цього є ще цікавішим, бо передає атмосферу того часу та дає розуміння взаємин між містянами.

Виходячи із розмірів (39х42 см) цього документа, каліграфічності письма та розміру літер виглядає, що він був призначений для зачитування перед парафіянами у християнських храмах Дрогобича.

Документ польською мовою. Подаю в перекладі на українську мову, без правок тексту, наближено до оригіналу.

_______________________________________________

Суворі спогади лютуючої холєри на вічну пам’ять в році 1855 у Дрогобичі.

Ото рік 1855-ий залишив пам’ятку у всіх частинах світу. Була то кара Божа, яка впала на люд земний. Тою карою Божою була Холєра, яка в цілій Європі тяжким смутком і жалобою наші доми накрила. Коли рік 1855 наступив, коли зима минула, а весна заквітла в «блавати», зараз далося чути від заходу то через газети, то через приватні донесення, що уже Холєра державні границі навідала. В короткім часі завітала до держави Австрії і до столиці Відня. Збирала люд зі світу без різниці віку, стану і положення. Наступило літо, завітала Холєра до Кракова, змітала жертви різного роду безжалісно. Не маючи кордонів привітала і нашу Галіцію. Завітала до Львова, Ярослава, Перемишля, а коли жнива наступили уже була гостем у всіх циркулах. Слухаючи, що по інших містах і селах діється, наше місто Дрогобич було вражене не менш сильним страхом. Очікувало щодня і щоночі з якого боку і яким гостинцем в помешкання Холєра зайде. Всякі приготування шпиталів з розпорядження Уряду були зроблені.

Найперше завітала Холєра на Передмістя Стрийське, або так зване Задвірне, на початку липня, лютуючи на тому Передмісті немилосердно. Забирала людей найбагатших, найздоровших і найсильніших. І так далі наближалася до міста, граючи з життями людськими. Забрала нам в Місті Приятелів без ріжниці стану, віку, як урядників, так цивільних і військових. В цьому жахливому часі, коли тривали сонячні упали, то страшна лічба померлих побільшала. Більше нічого мені не було видно і чути, тільки як той помер, а той не жиє.

Ксьондзи не мали відпочинку, постійно перебігаючи вулиці як вдень, так і вночі до хорих. Ксьондз канонік Залєнский пробощ Дрогобицький під час тої Холєри був на купелях в Трускавці, а всі тягарі парафії кс. Мар’ян Усарський проповідник вікарій тягнув на своїх плечах. Через недостаток другого ксьондза вікарія був позичений ксьондз бернардин Франциско Томашевський зі Самбора для допомоги костелу. Кс. Франциско Вєсь на цей час тут був також примусово і також для допомоги був взятий капелан. В тому оплакуваному часі люд благав Небо аби Бог дарував вину. Костел щоденно був наповнений Богослужінням. Щодня наймалася Соборова в три ксьондзи. Відправлялися публічні Процесії, роблячи це в порозумінні з греко-католиками. Коли Процесії з усіх церков сходились не поспішаючи в неділю до св. Трійці, тоді Процесія з костелу латинського виходила і приєднювалася на Ринку, ідучи і співаючи пісні до костела св. Николая, а від св. Николая до св. Хреста, від св. Хреста до фігури Панни Марії. Несли напереді образ св. Роха (опікуна міста від пошестних хоріб).

А якщо коротко, коли люд побожний вдався до святої покути, то Бог змилосердиться на ту слабість.

В тому холерному часі на Війтівській Горі виставив Фігуру на південь від Rzyki Войтек Домбровський. Цю Фігуру посвятив кс. Мартин Усарський проповідник костелу латинського в Дрогобичі з тою метою, аби люди молилися до тої Фігури і Хреста та благали Бога про пробачення за гріхи цілого світу на честь і хвалу святого Карла Борромео. Та Фігура була посвячена 7 серпня 1855р.

Незабутній той час від заснування Війтівської Гори, коли вогень тут вибухнув вночі в одинадцятій годині 21 серпня 1855р., згоріло до 50 будинків. Вогень зайшов до господаря Дзінтака, маєток цілком в попіл перетворився, згоріло троє дітей, худоба і коні цісарські. Насправді пів Війтівської Гори стало випалено. Друга половина, на якій та Фігура поставлена була Войтеком Домбровським, лишилась ціла.

Для більшої пам’яті тої страшної лютої Холєри, яка забрала тут в місті наймиліших Приятелів до Вічності, для цікавого Читача подається рахунок померлих в цілому Дрогобичі з Передмістями: обряду латинського – 275, обряду греко-католицького – 654, жидів за їх власним показанням до 1000.

Лише ласкаві і побожні християни, що визнають Духа Твого до заступництва Пана вдаються, аби нас живучих стеріг і боронив від всякої хороби і давав здоров’я дужим, а тим, які в тій Холєрі померли, дав вічної світлості в королівстві Небеснім. Прошу о Отченаш і Богородице.

Сатурнін Янішеський.