Церква, у якій молився малий Франко. ЗМІ

Розміщений в самісінькому центрі Дрогобича катедральний храм Пресвятої Трійці є давнім духовним осередком міста, а також яскравим взірцем сакральної архітектури XVII-XIX століть. Величний мурований храм із комплексом церковних споруд є історико-архітектурною пам’яткою місцевого значення та однією з найкрасивіших споруд древнього міста. А у 1993 року він став ще й Катедральним собором Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.

---

Першу дерев’яну церкву Святої Трійці в Дрогобичі було споруджено неподалік від нині існуючого храму, на території Малого Ринку, у 1555 році. Проте до наших днів ця давня пам’ятка не збереглася.

Храм, в якому нині розміщено грека-католицьку Троїцьку церкву, було збудовано як римо-католицький костел Святого Михайла. Розпочали будівництво храму в 1690 р., а закінчили в 1709 р. Саме в цей час закінчувалось панування бароко, тож найстаршій частині храму можна знайти як елементи цього стилю, так і маньє¬ризму, що йшов йому на зміну. Показовими архітектурними елементами маньєризму, зокрема, є контрфорси, які облягають храм по периметру,

Пізніше храм було віддано під опіку чернечому ордену кармелітів, які добудували до нього прилеглі монастирські приміщення. Також у середині XVIII століття храм зазнав капітальної перебудови в естетиці стилю рококо, зокрема звели дві вежі-дзвіниці.

Кармелітський монастир проіснував до 1795 року, коли був ліквідований внаслідок церковної реформи австрійського імператора Йосифа II. Минуло трохи більше десяти років, і у 1808 році руська громада Дрогобича викуповує в уряду Австрійської імперії храм і монастирські приміщення під греко-католицьку церкву.

Храм було передано під опіку отців-василіан, а У 1813 році після довгих переговорів з австрійська влада віддала їм і монастирські приміщення – при умові організації в них освітнього закладу.

Василіянський монастир у Дрогобичі з’явився ще у 1774 році. Під керівництвом ігумена Гликерія Дубицького василіяни збудували першу дерев’яну церкву святих Петра і Павла з монастирем, заснували гімназію з філософічними студіями і початкову школу. Отримавши колишню обитель кармелітів, василіяни не поспішали туди переселятися, і лише після того, як у 1825 році Петропавлвський монастир був знищений пожежею, вони перейшли до монастиря при церкві святої Трійці.

Отці-василіяни провели значну реконструкцію в колишньому кармелітському храмі: були зняті дві готичні стрілчасті вежі, натомість добудовано дві нави, від чого інтер’єр став типовим для українських церков хрестоподібним у плані. Також було вилучено барокові прикраси храму, а стіни помальовано і прикрашено іконами святих.

Як вже згадувалося, умовою передачі василіанському ордену монастирських приміщень була організаці в них нормальної (чотирикласної) школи. І така школа була організована. Навчання в ній велося здебільшого німецькою мовою, а основними предметами були: німецька, польська та руська мови, арифметика, каліграфія та релігія.

Здебільшого у школі навчали 8 учителів, з яких 5 були священиками. Школа мала неабияку популярність в окрузі і була постійно заповнена. У ній налічувалося до 300 учнів, більшість з яких були дітьми українців, хоча не бракувало також поляків та юдеїв.

Найвідомішим учнем василіанської школи у Дрогоьичі став Іван Франко, який навчався тут з 1864 по1867 рік, у віці з 8 до 11 років. «По двох роках батько віддав мене до Дрогобича, до т. зв. німецької або нормальної школи у Василіян, до другого класу, де я, по-мужицьки вбраний, боязливий, несміливий та часто немитий хлопець, …при кінці першого курсу, на превелике диво цілого класу і своє власне, одержав першу локацію…», – писав пізніше Іван Франко

Спогади про навчання у Івана Франка не завжди позитивні, василіанська наука тих часів була інколи не в міру строга – досить згадати лише хрестоматійні рядки оповідань письменника «Отець-гуморист» та «Красне писання». Але залишились у Івна Яковича й інші, тепліші спогади про шкільні роки: «…поминаючи деякі неприємні епізоди, все-таки були радісними літами моєї молодості… і дуже часто відносини між учениками а вчителями бували дуже приятельські, майже товариські».

Однак повернемося до історії храму святої Трійці. У 1894-1905 роках в церкві знову було проведено ґрунтовну реставрацію, а в 1909 році в ньому з’явився високуходожній двоярусний іконостас, створений львівським різьбярем Андрієм Сабараєм та місцевим майстром Голембйовським. Розпис ікон здійснив геніальний галицький художник Модест Сосенко. Дещо пізніше, в 1930 році художник Йосиф Бала з дружиною розписали й інтер’єр церкви.

«Замість традиційної для галицьких храмів, сформованої ще в XVIII ст. багато¬ярусної стіни з повним набором ікон кожного ярусу, що майже повністю закривала вівтарну частину церкви, в церкві Святої Трійці бачимо невисоку перегородку з трьома рядами ікон, що тяжіє своїми формами до низьких ранніх українсько-візантійських іконостасів. Замість популярних на той час баро¬кових чи ренесансних мотивів в оздобленні іконостаса, львівський різьбяр А. Сабарай та місцевий майстер Голембйовський, що співпрацювали із Сосенком, виконали тут дерев’яну різьбу, опираючись на орнаментику гуцульських та бойківських хат і предметів селянського побуту…» – так описує роботу майстрів дослідниця Л.Гулевич.

Сумний етап в історії дрогобицької церкви Пресвятої Трійці розпочався з приходом радянської влади. Гоніння на греко-католицьку церкву безпосередньо зачепили її пастирів, які стали мучениками від віри. Отців Северина Бараника та Якима Сеньківського було засуджено та страчено органами НКВС у Дрогобичі в 1941 році. У 1946-му у львівській в’язниці «Бриґідки» від тортур помер ієромонах Віталій Байрак. Ще двоє священиків, Євген Нищик та Павло Жупанський, закінчили своє життя в сибірських таборах.

Приміщення церкви було передано російській православній церкві, і лише у 1989 році повернуто греко-католикам. У 1992 році було утворено Самбірсько-Дрогобицьку Єпархію УГКЦ, першим єпископом якої було обрано владику Юліана (Вороновського). Грамотою глави УГКЦ від 12 липня 1993 року парафіяльний храм Пресвятої Трійці Дрогобича визначено як Катедральний собор новоствореної єпархії.

Храм було капітально відремонтовано і наново освячено 2 вересня 2000 року. Під час ремонту було здійснено новий розпис стін храму, в який внесено елементи східної ікони, проте з відмовою від старої візантійської іконографії на користь іконопису в традиціях галицької школи.

Як добратись зі Львова

Потягом
Електрички Львів-Трускавець відправляюються з приміського вокзалу. Розклад дивитись тут.

Автобусом
Автобуси Львів-Дрогобич відправляються з АС-8 (залізничний вокзал) з середнім інтервалом 30 хв.

Автомобілем
Трасою Київ-Чоп в напрямку Стрия. У Рудниках повернути направо в напрямку Меденич та Дрогобича. Відстань – 85 км.

Краєзнавчо-туристичний портал “Край”