Свято останнього дзвоника

З давніх – давен люди піднімали голову, спрямовуючи свій погляд на зоряне небо. Он Велика Ведмедиця, он Чумацький шлях, а он полетіла в небесній глибині комета, вітаючи нас вогненним хвостом.

А он загорілася нова зірочка. Вона така маленька, не смілива ще. В народі кажуть: «Загорілись на небі зірочки, то в родинах з’явились діточки. Так – так, саме народження дитини віщують зорі!»

Чотирнадцять років тому в родинах щасливих з’явились маленькі хлопчики та дівчатка. Батьки довго радились: «Яке ім’я подарувати своїм зірочкам?»

Маленькі зірочки перетворились у яскраві і прекрасні зорі, які 29 травня дистанційно закінчать гімназію №15 імені Степана Бандери. Голубими птахами злітатимуть сьогодні задушевні, щирі слова, струшуватимуть спокій, маревне мерехтіння спогадів, що бентежать думку, чарують душу, навівають згадку про роки навчання.

Життя- вічний вокзал, де розлучаються, зустрічаються, плачуть і радіють. І сьогодні ми з вами – на вокзалі прощання: з дитинством, шкільними

роками. Час іде..  Потяг стоїть біля перону. А пасажири… Пасажири – це наші дев’ятикласники. Сьогоднішній день проводить межу між дитинством і самостійним життям. Учні 9-Б класу, класний керівник Кіндій Л.Є. прощаються зі школою. Боляче усвідомлювати, що це свято розставання. Навіть не віриться, що першого вересня ми не зустрінемося на нашому пероні «дитинства».

Прощай, чарівний океан уроків,

Дзвінків, контрольних і шкільних порогів,

Прекрасний, неповторний, світлий рай,

Ми від’їжджаєм. Юність зустрічай!

Ми переходимо кордон з дитинства в світ новий.

Чекайте пошту, телефон і зустрічей, листів.

Ми ще повернемось не раз – і радості й печалі –

Всім у добрий час – прощання на вокзалі!