Реабілітолог з Ірпеня Олена Мирончук понад 3 місяці проводила сенсорну корекцію особливим діткам з Дрогобицького добровільного товариства «Надія»
1 червня світова спільнота відзначала Міжнародний День захисту дітей, що покликаний привернути увагу усіх до проблем підростаючого покоління, серед яких і діти з особливими потребами.
У Дрогобичі понад 30 років турбота про дітей з особливими потребами є головним напрямком роботи Дрогобицького добровільного товариства захисту дітей з інвалідністю «Надія». Працівники та волонтери щоденно проводять системну працю, яка спрямована на соціальний розвиток, адаптацію в суспільстві та підтримку дітей з інвалідністю. Від початку війни, таким дітям потрібна особлива увага та допомога, оскільки у них наростає тривога за все, що відбувається довкола.
Дрогобицькій «Надії» пощастило – із перших днів війни в установі на доброчинних засадах понад 3 місяці працювала новий кваліфікований спеціаліст Олена Мирончук із Ірпеня. Через агресію окупанта жінка евакуювалася на західні терени України.
Однак не сиділа тут без діла, а проводила реабілітацію та сенсорну корекцію діткам, яким потрібна допомога.
Улюбленій справі – реабілітації діток – Олена Мирончук віддає себе вже понад 18 років. Вона допомагає дітям з інвалідністю соціалізуватись, повноцінно жити та розвиватись, вчить їх елементарним навикам та словам.
У Дрогобич Олена з дочкою та колегою-психологом Анастасією евакуювались від війни з Ірпеня, а роками раніше — з Донецької області. За спеціальністю жінка медична сестра, але з народження її особливій доньці Дарині потрібна була допомога спеціалістів, яких не було у місті. Тож Олена вирішила здобути нові знання, щоб допомогти доньці та навчити її елементарних побутових навиків. Зважаючи на це – Олена пройшла навчання з нейропсихології, рефлексотерапії та сенсорної інтеграції.
Навчання у мене було інтенсивне, як онлайн, так і очно. Але найкращий вчитель — це моя донька у якої нічого не виходило. Та я весь час намагалась знайти вихід. І коли я зустрічала діток з особливими потребами — я вже знала, як з ними працювати, як їм допомогти, — поділилась Олена Мирончук.
За час перебування у Дрогобичі Олена та Анастасія змогли якісно допомогти близько десятьом дітям, а проконсультувати в рази більше. Як стверджує Олена, за 3 місяці роботи вони дуже пишаються результатами своїх вихованців.
Зрозуміло, що це не вивчення букв і цифр. Іноді дитина знає цифри та букви і читає, але досі ходить у памперсі. І навіщо тоді ці знання, якщо така дитина не знає, як зняти штани. Саме цим навикам — відчувати своє тіло, попроситися до туалету, або як одягнутись я навчаю. Багато дітей до нашої роботи не могли сказати нічого, навіть плач міг бути беззвучний, — розповідає Олена.
Зазвичай жінка працює з дітками, які мають розлади аутичного спектру, порушення опорно-рухового апарату, органічні ураження головного мозку. Найперше спеціалістка навчає дітей відчувати своє тіло, свої голосові зв’язки, допомагає інтегрувати рефлекси, щоб дитина почала бачити себе, людей довкола та цікавитись цим світом, а не бути замкнутою. Адже, як зазначає Олена, сенсорна інтеграція, відчуття себе, вестибулярний апарат – це фундамент для вищих психічних функцій нервової системи загалом. Якщо тут будуть прогалини — не буде добре функціонувати нервова система загалом і не будуть працювати наступні складові – слухова, мовленнєва тощо.
У мене була дівчинка в Ірпені, яка не говорила взагалі. У неї був синдром Дауна, але вад з вимовою не було. Та після місяця роботи вона заговорила. Вона відчула своє тіло, відчула свої голосові зв’язки. Так, це були прості шаблони, але до цього вона просто мовчала, — ділиться Олена Мирончук.
Директорка товариства захисту дітей з інвалідністю «Надія» Ірина Дзюрах тепло та позитивно відгукується про роботу Олени Мирончук. Однак, фахівчиня після 3 місяців перебування в Дрогобичі, вертається в рідне місто. Жінка стверджує, що під завершення літа повернеться на кілька тижнів в Дрогобич до своїх маленьких пацієнтів, аби підтримати здобуті досягнення.
У цій роботі, яку надавала Олена дуже важлива регулярність. Завдяки їй нам вдалось систематизувати надання послуг. Оскільки нашим вихованцям потрібна системна та комплексна допомога. В пані Олени дочка теж є особливою дитиною – тому вона як ніхто знає як працювати з такими дітками. Оскільки для дітей з особливими потребами дуже важливо зайняти свій день, щоб у них не було часу на депресію. На додачу має бути грамотна реабілітація та сенсорна корекція – чим і займалася пані Олена. Діти «Надії» в захваті від неї тож сподіваємось на продовження нашої співпраці, оскільки такі спеціалісти на вагу золота, – підсумувала Ірина Дзюрах, директор товариства «Надія».
На додачу до корекційних занять спеціаліста – товариство «Надія» має низку гуртків, у яких малеча та діти з особливими потребами з користю та збагаченням для себе проводять час – це ляльковий театр, паперопластика, спортивні заняття та інші інтеграційні заходи.