Прощання з початковою школою
Ось і прийшов цей святковий день. Прощання з початковою школою. Час летить невблаганно і змінює все, що нас оточує. Життєва дорога людини також мінлива і нелегка, несе в життя і сум, і радощі. Все має початок і кінець. Не можна сказати, що закінчується дитинство наших дітей. Однак сьогоднішній день проводить невидиму межу між дитинством і юністю.
Учні 4-А класу гімназії №15 імені Степана Бандери прощаються із першою вчителькою Іванко О.Ф.
Шкільний дзвінок… 700 днів разом із ранковим сонцем ви, дорогі четвертокласники, переступали поріг рідного класу. Близько трьох із половиною тисяч дзвінків почули ви за чотири роки. Ви чули їх по-різному. Тоді, коли з букетом квітів йшли на перший урок у перший клас, і тоді, коли він немов обривав цікаво проведені 45 хв. улюбленого уроку. І був довгоочікуваний дзвінок на канікули.
А ось дзвінок, який почуєте сьогодні, буде останнім у стінах рідного класу. Чотири роки навчання в початковій школі вже позаду. За цей короткий час діти і батьки здружилися, провели спільно цікаві виховні заходи у тісному колі. За ці роки ми добре пізнали один одного. Разом ми переживали і біль, і радість, хороший настрій і життєві труднощі.
Наша перша вчителька була нам, як друга мама. Вона добра і вимоглива, справедлива і чуйна. І до кожного з нас у неї була своя стежечка, якою вона йшла до наших сердець. А в нас, дітей, одна спільна доріжка до вчительки. Оксано Федорівно, хочеться нам від усієї душі сказати щирі й теплі слова за науку і турботу про нас, за кожну хвилину, яку ми провели разом з вами.
Бо це були найкращі хвилини.
Наша перша вчителько, любе наше сонце!
Вам уклін низенький і любов палку
Посилають діти променем в віконце.