Підопічні терцентру, які займаються рукоділлям, відвідали творчу лабораторію “Мистецька Бойківщина”
Підопічні Дрогобицького міського територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), які відвідують майстер-класи з рукоділля, організовані спеціалістами терцентру, першого квітня завітали до навчально-наукової лабораторії «Мистецька Бойківщина», яка функціонує при кафедрі технологічної та професійної освіти Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.
Умілиці мали на меті запозичити досвід у молодшого покоління та вивчити багатовікову історію декоративно-ужиткового мистецтва.
Завідувачка лабораторії і старша викладачка Галина Ліщинська-Кравець зазначила, що кафедра технологічної та професійної освіти продовжує традиції кафедри методики та історії народних художніх промислів, яку заснувала відома вишивальниця Мирослава Кот, творчі надбання якої шанують і популяризують її нащадки. Окрім роботи з вивчення мистецтва Бойківщини, як наголосила пані Галина, тут зберігаються експонати й з інших регіонів України. Поповнюють експозицію і студенти, і гості, які приїжджають, щоб подарувати на пам’ять давні вироби своїх батьків чи прадідів із мальовничих куточків нашого краю.
Із численними роботами, які прикрасили ошатну лабораторію, модераторка заходу з радістю ознайомила підопічних терцентру. Спочатку звернула їхню увагу на стенди, на яких було представлено народний одяг України, а далі повела розмову про копії дерев’яних архітектурних форм із Гуцульщини та Бойківщини, копію церкви Святого Юра й верстат, відтворений за взірцем давнього аналога. Рукодільниці із захопленням розглядали рушники 60-70 років минулого сторіччя, тримали в руках домоткане полотно, що є вже вичерпним ресурсом і станом на сьогоднішній день – тільки музейним експонатом.
Новим терміном для багатьох присутніх стало репродукування, що полягає в клопіткому процесі відтворення традиційної сорочки, тому принагідно відвідувачі розпитували викладачку про цю технологію ручного ремесла.
Приємно здивувалися умілиці, коли побачили дотепер збережені брокарівські узори, які колись прикрашали обгортки елітного мила, а ще не могли натішитися дерев’яними іграшками, що репрезентували специфічний вид народного мистецтва – забавкарство з яворівським розписом.
Запрошені на захід люди поважного віку також розглядали різнокольорові доріжки, ткацькі витвори, добірку різьблених виробів.
Звісно, не могли не поділитися власними роботами рукодільниці старшого віку, які розгорнули перед лекторкою цілі сувої вишитих полотен, що вкотре засвідчило міцний мистецький та національний зв’язок молодшого і старшого поколінь.