Пам’яті жертв Голодомору: спільною молитвою та панахидою у Дрогобичі відзначили 90-ті роковини голодного терору

Щорічно в Україні та світі в четверту суботу листопада вшановують день пам’яті жертв Голодомору. Цьогоріч виповнились 90 роковини Голодомору-геноциду.

Голодомор – був свідомою політикою Сталіна щодо українського селянства, актом примусу і залякування, відповіддю на непокору та опір українців щодо політики насильницької колективізації.

Голодному терору передували тотальні репресії щодо української інтелігенції та духівництва. Відтак, каральна машина тоталітарного режиму скерувала свої сили на знищення голодною смертю мільйонів українських селян. Штучно організований Голодомор призвів до того, що на родючій землі українці вимирали цілими родинами та навіть селами. Подібні злочини у світовій історії, як за масштабом, так і за жорстокістю – важко відшукати. За період 32-33 років Україна осиротіла майже на 8 мільйонів людей. Але і ці дані не є точними.

Загалом, у ХХ сторіччі українці пережили три Голодомори: 1921-1923, 1932-1933 і голод 1946-1947 років. Наймасштабнішим був голод 1932-1933 років.

У Дрогобичі, традиційно, 25 листопада, на території Меморіалу «Тюрма на Стрийській» відбулося поминальне віче з вшанування пам`яті загиблих жертв голодних терорів в Україні. Захід згуртував духовенство, керівництво міста та району, депутатів Львівської обласної та місцевої рад, представників громадських організацій, молодь та свідомих мешканців громади.

Розпочали віче з панахиди за жертвами Голодомору та спільної молитви, яку очолило духовенство Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ.

Сьогодні ми зібрались на спільну молитву, молитву болю та пам’яті, коли в 32-33 рр загинуло найбільше українців від голодного терору. Тих, хто не хотів іти в колгосп гнали силою та залякували. Люди віддавали останні крихти та зерно і помирали. Світ мовчав, бо йому розказували, що в Україні немає голоду. Тож тепер обов’язок кожного із нас не забути болючу сторінку своєї історії, бо таким чином ми бережемо нашу національну пам’ять! А вона наш стимул до боротьби з одвічним окупантом – московською ордою», – наголосив у своїй промові-зверненні отець Іван Паньків.

Відтак, до усіх присутніх звернувся міський голова Дрогобича Тарас Кучма. Очільник громади акцентував увагу на тому, що не лише трагедія 32-33 років масово скосила цвіт нації та забрала у засвіти мільйони невинних життів, але вів мову про непрості реалії сьогодення: в Україні триває повномасштабна війна і гинуть кращі сини та доньки нації.

Історія не знала такого масштабного геноциду, який творився проти української нації. Ім’я йому – спланований на зухвалий Голодомор. Та і цього московським катам виявилось замало – через століття і роки росія повторює свої страшні злочини – увірвалась в наші міста та села із війною та хоче порушити територіальну цілісність нашої держави. Сьогодні ми не маємо іншого вибору, аніж боротись, вірити і перемогти. Саме національна памʼять робить нас сильнішими, згуртованими та надає сил для подальшої боротьби. Памʼятаймо злочини ворогів. Памʼятаймо про усіх невинно вбитих та закатованих українців, бо в єдності наша сила та наша мужність», – звернувся до учасників поминального заходу Тарас Кучма.

Опісля, усі присутні поклали лампадки-пам’яті та колоски із квітами до підніжжя Пам’ятного хреста на Меморіалі «Тюрма на Стрийській». Також прозвучала тематична літературна композиція у виконанні представників Народного дому ім. І.Франка та Центру культури і мистецтв «Каменяр».

Завершили захід спільним виконанням гімну-молитви України «Боже великий, єдиний».