Особливості встановлення тривалості робочого часу

Відповідно до ст. 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Під режимом робочого часу слід розуміти встановлений законодавством або локальним нормативно-правовим актом порядок розподілу і використання робочого часу протягом доби, тижня, інших календарних періодів.

Елементами режиму робочого часу є :
– час початку і закінчення роботи;
– час і тривалість перерв;
– тривалість і правила чергування змін.

Режим робочого часу не однаковий для всіх підприємств. Він залежить від багатьох чинників: від характеру виробництва, тривалості робочого часу, категорій працівників, умов виробництва тощо. На одному підприємстві, в установі, організації для різних категорій працівників можуть бути встановлені різні режими роботи. Режим роботи визначає роботодавець і вказує про це в документі підприємства, організації, установи. Це можуть бути колективний договір і Правила внутрішнього трудового розпорядку.

Стаття 29 КЗпП вимагає, щоб до початку роботи за трудовим договором власник або уповноважений ним орган ознайомив працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором (в разі наявності колективного договору на підприємстві).

Режим роботи, як на підприємстві в цілому, так і для окремих працівників  може змінюватися, при цьому повинні бути дотриманні вимоги ст. 32 КЗпП.

Так, в  ст. 32 КЗпП визначено, що  про зміну істотних умов праці – систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших – працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Сектор з питань праці ДМР