Олександр Мисишин: «Місія здійсненна» – про роботу благочинного фонду та залучення міжнародних партнерів до допомоги Дрогобичу
У темні часи добре видно світлих людей. Із повномасштабним вторгненням росії на українські землі чимало міст-партнерів, а також міжнародних фундацій та донорів зголосились допомагати українцям наближати перемогу. Гуманітарні конвої отримує з перших днів війни і Дрогобич.
Допомога надходить від міст Польщі, Кореї, Хорватії, Франції тощо. Так, минулого тижня місто Котермака з офіційним візитом відвідала делегація з Франції, на чолі з президентом Спільноти Комун Pays sabolien Даніелем Шевальє (Daniel CHEVALIER), яка, разом з тим, привезла чергову партію гуманітарної допомоги. Мова іде про ліки, генератори, воду та інші необхідні засоби гігієни та медичне обладнання. Допомогу Дрогобич сортує і скеровує у міста, які потерпіли від обстрілів та переживають кризу. Частину скеровують особам, які знайшли в місті Котермака тимчасовий прихисток та мають статус осіб ВПО. А також і на передові позиції наших воїнів.
У ході візиту французьких колег між містом Дрогобич та Спільнотою Комун Pays sabolien, було підписано меморандум про подальшу співпрацю.
Важливу роль у налагодженні зв’язків із цією французькою комуною відіграв директор та засновник Благодійного Фонду “Місія за Україну” Олександр Мисишин. З яким нам вдалось поспілкуватись про діяльність його фонду, бачення співпраці з міжнародними фундаціями тощо.
Розкажіть, будь ласка, про ваш фонд, про його діяльність, коли він був створений і з якою метою?
– На початку московитського вторгнення, я як і багато інших наших громадян, був приголомшений війною, і не знав куди бігти, що робити і за що хапатися. Тут прошу не плутати зі словом “втікати”. Про це я ніколи не думав і не збираюся. Я буду з Україною стільки, скільки буду їй потрібен. Чи в якості волонтера, чи, якщо доведеться в якості солдата. Адже це моральний обов’язок кожного свідомого українця.
І взагалі, я вважаю, що кожен має жити в тій країні, де він народився. Виїхати за кордон на навчання – так, отримати професійний досвід за кордоном – так, знайти тимчасовий притулок – так, але завжди потрібно повертатися туди, де твоє коріння. Ось, прикладом, візьміть рослину і посадіть її в чужій стороні. І вона переважно засохне, бо не той клімат, не ті умови, навіть сонце не те. Ось так і люди, які втратили свої домівки, змушені були рятуватися в чужих краях і все одно сохнуть за своєю батьківщиною, навіть попри те, що мають чисте небо над головою. Тому я вірю, що переважна більшість наших громадян обов’язково повернеться після війни, відбудує свої домівки, міста та й загалом усю країну і заживе ще краще, ніж раніше.
Щодо мого благодійного фонду «Місія за Україну», то ідея його створення виникла в мене після того, як до мене через мою колишню дружину, Марину Мисишин, громадянку Франції, звернулося кілька ініціативних груп французьких громадян із пропозицією про допомогу українцям. Часто це були окремі громадяни, які хотіли долучитися до доброї справи і потребували комунікації з тими, хто вже обізнаний із тим, як усе організувати.
Тож, бачачи таку шалену підтримку, для того, щоб заохочувати інших небайдужих громадян, мною було ухвалено рішення про створення такого благодійного фонду.
Розкажіть про співпрацю вашого фонду з іноземними донорами, котрі допомагають Україні в цей важкий для неї час. Хто першим почав надсилати допомогу?
– Ми отримали першу допомогу з міста Шербург, яке відоме нам “своїми парасольками”. Далі допомога прийшла з міста Сабле сюр Сарт, яке розташоване в провінції Луара і славиться своїми численними палацами. Це місто, серед іншої допомоги, запропонувало нам приймати з України і людей, які залишилися без своїх домівок і тих, чиї міста були окуповані. Місцева компанія “Салескі” (SALESKY), очолювана Жеромом Євре (Jérôme Hervé), організувала перевезення наших громадян до Франції, та разом із містом Сабле сюр Сарт опікувалася ними, надаючи їм все необхідне, зокрема, забезпечивши житлом, харчуванням, можливістю вивчення мови, влаштуванням на роботу, а дітей до місцевих садочків та шкіл. Також усім тимчасово переміщеним особам було надано доступ до безкоштовного медичного обслуговування.
Також саме місто Сабле сюр Сарт прийняло двох онкохворих українців, яким надало належну допомогу. Тут, до речі, я хочу висловити щиру подяку мешканці Дрогобича Лесі Перхун, яка доклала максимальних зусиль, щоб допомогти одному з цих онкохворих виїхати на термінову операцію до Франції, забезпечивши йому оперативний фаховий переклад усіх необхідних документів. Адже питання ускладнювалося не лише тим, що цей чоловік був призовного віку, а й тим, що в таких випадках важливий кожен день, і зволікання тут “подібне смерті”. Ось так, ця людина, отримавши одночасно два удари долі: звістку про початок війни, та смертельний діагноз, була вчасно прооперована, а сьогодні вже оговталась від одного з них, будує плани на майбутнє, та хоче бодай якось допомагати Україні в її війні проти російських супостатів.
Ще одна громадянка Франції мадам Бенедикт Ашет (Bénédicte HACHETTE), вирішила допомогти захисникам нашої батьківщини, профінансувавши для них закупівлю активних навушників, які оберігають органи слуху від потужних вибухів.
Є ще багато небайдужих людей, які допомогли нам і продовжують надавати свою посильну допомогу.
Як вдалося залучити до співпраці із Дрогобичем делегацію з Франції із комуни Pays sabolien?
– Щодо приїзду делегації з Франції, то я сподіваюся на подальшу плідну співпрацю, яка розвине відносини двох громад у гуманітарній, культурній та господарській сферах. Хочу зазначити, що члени французької делегації повернулися до Франції під величезним враженням від побаченого у Дрогобичі. Тут велика заслуга керівництва міста, і всіх наших громадян, яких було залучено до цієї події. Як зауважили наші французькі друзі, незважаючи на те лихо, яке нас спіткало, ми живемо, боремося, і навіть знаходимо в собі сили посміхатися і можливість хоча б на деякий час відволікатися від жахливих подій. Саме ці якості, як зазначили вони, додають упевненості в нескореності нашого народу та неодмінній перемозі добра над злом.
Дякую Вам за бесіду та добру справу, яку робите! З вірою в якнайшвидшу перемогу України!
Розмову вела Наталія Зелена, керівник інформаційного відділу ДМР
P.S. Після візиту до Дрогобича французька делегація надіслала відгук у якому вказали, що візит до України назавжди залишиться в їхніх серцях і головах.
«Зустріч була чудовою, прозорою, і цінною для кращого розуміння ситуації. Це лише початок великої співпраці», – йдеться у повідомленні делегації.