Обережно! У Дрогобичі виявлено сказ!

0:00 7 Вересня 2017

За інформацією начальника Дрогобицької міської державної лікарні ветеринарної медицини, у Дрогобичі виявлено захворювання лисиці на сказ, труп якої було виявлено на територію міста Дрогобич по вул. Зварицькій на проїжджій частині дороги біля будинків №38-40 .

Згідно з повідомленням Львівської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини, було отримано позитивний результат пат матеріалу лисиці м. Дрогобич експертиза №456/17 від 04.09.2017 р., експертний висновок №000961 п.м./17 від 05.09.2017р.

З метою локалізації вогнища захворювання та забезпечення заходів щодо посилення контролю і вжиття додаткових заходів по забезпеченню епізоотичної ситуації по сказу тварин відповідно до Інструкції щодо боротьби зі сказом тварин, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31 березня 1994 р. за N 54/263, затвердженої Головним управлінням ветеринарної медицини з Держветінспекцією Мінсільгосппроду України, наказ від 15 березня 1994 р. №5 (z0053-94):

– Оголосити неблагополучним щодо сказу частину м. Дрогобич а саме вулиці Зварицька, Солоний Ставок, Вербова, Тиха, Коцюбинського у зв’язку із захворюванням на сказ лисиці з 6 вересня 2017 р.

– Встановити загрозливою зоною щодо сказу тварин територію вулиць І. Франка, Горішня Брама, Тарнавського та Ю. Дрогобича.

Що таке сказ?

Сказ або гідрофобія (водобоязнь) – гостра особливо небезпечна інфекційна хвороба, яка характеризується ураженням центральної нервової системи і закінчується смертю. Хвороба викликається вірусом, стійким до заморожування та висушування. Джерелом інфекції для людини є теплокровні тварини, найчастіше лисиці, собаки (особливо безпритульні), коти, вовки, кажани, єноти, куниці, які виділяють вірус, головним чином зі слиною. Людина заражається під час укусу або потрапляння слини хворої тварини на пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Зараження можливе також через предмети, забруднені слиною хворих тварин. Відомі випадки коли людина захворіла внаслідок того, що тримала в руках ланцюг, на якому залишилась слина хворої на сказ собаки.

Чим небезпечний сказ?

Захворювання на сказ закінчується смертю хворого у 100% випадків. Тобто, якщо людина захворіла на сказ, врятувати її вже неможливо. Єдиний спосіб порятунку – це вакцинація, яку проводять якомога швидше після інфікування, до настання хвороби. Справа в тому, що між інфікуванням та виникнення перших проявів хвороби (інкубаційний період) у людей проходить від 12 днів до 6 місяців, інколи рік. Тривалість інкубаційного періоду залежить від місця укусу (чим ближче до голови, тим швидше вірус проникне в мозок), розміру, глибини та кількості ран, вік потерпілого (у дітей захворювання розвивається швидше).Чим коротший інкубаційний період, тим менше залишається часу у лікарів для проведення рятівної вакцинації.

Як розпізнати хвору на сказ тварину?

Головна ознака хворих тварин – зміна поведінки. Дикі тварини втрачають обережність, з’являються в населених пунктах, місцях випасу та утримання худоби, нападають на людей та тварин. Домашні тварини не приймають звичайної їжі, стають неспокійними, через декілька днів – агресивними. Часто (внаслідок утрудненого ковтання ) з рота тече слина. Буйний період триває кілька днів, після чого розвивається параліч і смерть.

Багато людей помилково вважають, що хвора на сказ тварина обов’язково боїться вживати воду (страждає на гідрофобію). Це може мати місце, але не так часто.

Слина хворої тварини містить в собі вірус ще за 10 діб до появи перших ознак захворювання, тобто інфікуватись людина може і від тварин, які зовні виглядають здоровими.

Щоб уникнути небезпеки. Дотримуйтеся правил утримання домашніх тварин:

– охороняйте їх від укусів інших тварин;

– регулярно робіть щеплення проти сказу сторожовим та мисливським собакам;

– виводьте собак на прогулянку в наморднику та на повідку. Сторожових собак в установах, підприємствах та організаціях слід тримати на ланцюгах, в спеціально відведеному для цього місці.;

– не заводьте собак і кішок заради забави, не викидайте їх на вулицю.

Забороняється вигулювати собак на територіях лікувально-профілактичних закладів, шкіл, дитячих навчальних закладів, закладів інтернатного типу, в парках та скверах, приводити їх з собою на ринки, в магазини та нацьковувати на людей, вигулювати їх необхідно у спеціально відведених місцях.

У разі зміни поведінки тварин негайно звертайтесь до найближчої ветеринарної служби. При виявленні трупів диких тварин не знімайте з них шкіру; терміново повідомте ветлікаря.

Якщо це сталося. Тварина, яка на вигляд абсолютно здорова, може виявитися зараженою на сказ. Вірус зі слиною тварин виділяється на останніх днях інкубаційного періоду, який триває в середньому сім днів. Лікарі радять: за собакою, яка вкусила людину, потрібно спостерігати десять днів. Вірогідність зараження при укусах хворими собаками – 14%, лисицями – до 30%, вовками – 70%. Коли тварина, що покусала людину має господаря – то найкраще її ізолювати та тримати на прив’язі для того щоб спеціалісти ветеринарної медицини могли спостерігати за станом її здоров’я, на протязі 10 діб з моменту покусу. Якщо тварина залишається здоровою та живою, лікування людям не призначається, або в подальшому відміняється.

Мисливці на полюванні повинні діяти дуже обережно, шкіру забитих тварин потрібно здирати в захисних рукавицях.

При укусах чи ослиненні тваринами необхідно:

– при укусах домашніми тваринами, для встановлення за ними ветеринарного спостереження, з’ясувати прізвище та адресу власника тварини. Собаку чи кішку не вбивати, а по –можливості, доставити у ветлікарню;

– при укусі чи ослиненні дикими тваринами – якомога швидше звернутися до лікаря і пройти повний курс щеплення;

– рану промити протічною водою з милом, накласти асептичну пов’язку і негайно звернутися до лікаря.

Пам’ятайте, якщо людина захворіла на сказ, врятувати її вже неможливо. Єдиний спосіб порятунку – своєчасна вакцинація, яка захистить Вас від захворювання та врятує Вам життя Якщо дотримуватись наданих порад, то можна запобігти покусів тваринами, а тим самим попередити захворювання, що передаються ними.

Начальник Дрогобицької МДЛВМ Ласка А.І.

Перейти до вмісту