О мово рідна!

О мово рідна! Їй гаряче

     Віддав я серце не дарма.

     Без мови рідної, юначе,

     Й народу нашого нема…

     В. Сосюра

Україна… Вільна, самостійна, незалежна держава. Століттями багато поколінь мріяло про цю щасливу мить. Та хіба тільки мріями? Мрія нездійсненна без боротьби. За неї вмирали, гинули на ратному полі без слави, без почестей від рук ординців, турецьких яничар, польської шляхти, російських головорізів, що споконвіку зазіхали на її свободу, честь, багатства.

А вона, немов неопалима купина, запалювалася новим вогнем, піднімалася з руїн, виростала з попелищ.
Українська мова є мовою українського народу. Отже, вона і тільки вона повинна бути рідною для кожного, хто вважає себе приналежним до української нації. Для учнів 2-А класу гімназії № 15 імені Степана Бандери мова – це дорога спадщина, яка об’єднує в собі народну мудрість. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарбницю загальнолюдської культури. Дітлахи  день мови святкували читанням українських віршів ЛуцівН.В. знає, що навчити дитину любити рідну мову можна тільки на гарних українських зразках прози та поезії. Перші слухачі дітлахів – це мама й тато, з якими вони вдома тренуються виразно та емоційно читати вірші. Далі – це вже виступ в класі, перед своїми однокласниками, друзями, вчителями. Малюки не тільки відпрацьовують виразне читання, а працюють ще й над своїм образом, одягають відповідні українські костюми, аби саме їхній виступ запам’ятався найбільше. Ми довго пам’ятатимемо про наш урок…