Музей “Дрогобиччина”: У Галереї сакрального мистецтва зберігається ікона Стефана поповича Медицького «Василій Великий» (1664-1669рр.)
Святий Василій Великий 14 січня за юліанським календарем християни східного обряду відзначають день пам’яті Василія Великого. Церковна традиція також вшановує цього святого 12 лютого – на свято Собору Трьох Святителів. Він був одним з найбільших і найвизначніших Отців церкви, учителем віри, автором літургії, чернечим законодавцем, архієпископом Кесарії Каппадокійської в Малій Азії (329-379рр.). Помер святий Василій у перший день нового 379 року, бо здоров’я його було підірване аскетичним способом життя, тому його прославляють саме на початку року (на Старий Новий рік). Цей день багатий на ще одну давню традицію, окрім святкової служби в церкві, до осель родичів, сусідів, знайомих зранку приходили посівальники, благословляючи зерном. Ними обов’язково були хлопчики, бо існувало повір’я, що першим на Новий рік мав зайти в хату чоловік, щоб все було гаразд і в родині, і в господаря. Культ Василія Великого встановився відразу після його смерті. В Україні вшанування цього святого часто пов’язували з особою князя Володимира, якого при охрещуванні назвали Василієм. Святий Василій Великий народився в Кесарії Кападокійській, на території сучасної Туреччини. З дитинства він мав можливість виховуватись у християнському дусі. Родина стала для нього першою школою християнства. Його дідусь і бабуся переховувалися у лісах під час гонінь за імператора Діоклетіана. Особливий вплив на формування світогляду Василія мала його сестра Макрина, яка згодом прийняла чернечий постриг. Його батько був відомим у місті адвокатом і викладачем риторики. Завдяки настановам батька, Василій здобув на той час блискучу освіту в Кесарії Кападокійській, Константинополі та Афінах. Святий Василій був удостоєний звання Доктора Церкви за його внесок у дебати, ініційовані Аріанськими суперечками про природу Трійці, зокрема, щодо питання про божественність Святого Духа. Він був автором визначення класичного формулювання трьох осіб Природи. Особливим внеском Василія Великого було наполягання на божественності й єдиносущності Святого Духа з Отцем і Сином. Василій Великий прийняв від Господа дар провидіння й чудотворення. Сила молитов святого Василія була настільки велика, що він міг просити у Господа прощення грішнику, який зрікся Христа, змусивши його щиро покаятися. Відомо багато випадків оздоровлень, здійснених святителем Василієм Великим, його мощі, які перебувають у Почаївській Лаврі, зцілюють і сьогодні. Вшановуючи святого Василія Великого, давні іконописці часто створювали його зображення в окремих станкових творах. У Галереї сакрального мистецтва зберігається ікона Стефана поповича Медицького «Василій Великий» (1664-1669рр.), виконана для Предтеченського приділу церкви Воздвиження Чесного Хреста у Дрогобичі, вона є парною до ікони «Григорій Богослов» , образи яких є символами двох головних Отців церкви. Композиція ікони «Василій Великий» має класичну побудову, яка, відроджуючи традиції іконографії давніх часів, була своєрідним захистом проти наступів на ідеали Східної Церкви. Архієпископ зображений в повний ріст з непокритою головою. Образ Василія Великого надто реалістичний, наділений портретними рисами: округле лице, високе чоло, великі розумні очі, видовжений ніс. Для підкреслення особливої величі Василія Великого його постать має яскраве кольорове вирішення. Підризник темно-синій, орар вохристого кольору , а сакос – білий, оздоблений традиційним хрещатим орнаментом, який символічно нагадує про приниження та смирення Ісуса Христа. Стефан Медицький, звертаючись із діалогом до давніх пам’яток галицького малярства і відроджуючи церковні традиції, створив Святителя Церкви у класичному образі, надаючи йому авторської своєрідності. Особливістю автор стилізував хрещатий орнамент на сакосі: чітко видно почергове розміщення вохристих та чорних стилізованих хрестів на білому фоні, намальованих асиметрично. Таке вирішення є нетиповим для галицького середньовічного малярства і свідчить про творчий пошук художника. Дрогобицька пам’ятка, створена Стефаном Медицьким, відроджує монументальну символіку, характерну давньому галицькому іконопису і одночасно поєднує нові традиції іконографії Святителів Церкви. Майстерність автора ікони «Василій Великий» у тому, що він протиставив свою творчу особу сучасникам і зобразив Архієпископа особливо, у притаманній тільки йому малярській манері.
З нагоди Різдвяних Святкувань працівники Галереї Сакрального мистецтва запрошують відвідати музей «Дрогобиччина», оглянути ікони із зображеннями Святителів Церкви та ближче познайомитися з творчістю дрогобицького майстра Стефана поповича Медицького.
Леся Косаняк, заввідділом сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина»