Музей «Дрогобиччина»: Преображення Господнє

19 серпня християнська спільнота східного обряду відзначає одне з найбільших та найважливіших релігійних свят – Преображення Господнє . Музей «Дрогобиччина» щиро вітає Вас з цим світлим празником та пропонує Вашій увазі невеличку розповідь про, власне, історію започаткування цього свята та про ікони, присвячені цій темі, які зберігаються у нашому музеї.

 Преображення Господнє належить до дванадцяти головних свят церковного року, які висвітлюють події з життя Ісуса Христа, і відзначається у пам’ять про перевтілення Спасителя перед учнями на горі (Фавор). У народі це свято має ще назву Яблучний Спас, бо Церква пов’язала цей празник з часом завершення збору урожаю, тому під час служінь читається молитва на освячення плодів. Найперше вшанування Преображення Господнього було здійснено рівноапостольною царицею Оленою в 326 році під час паломництва до Галилеї на гору Фавор, де за її вказівкою було збудовано і 19 серпня (6 серпня за старим стилем) освячено храм. Відтоді у цей день бере свій початок святкування  Преображення Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, а на 40-й день відзначається Воздвиження Чесного Хреста.

 У сакральному мистецтві існує безліч іконографічних композицій Преображення Господнього. Найбільш раннє зображення Преображення збережено на мозаїці IV ст. базиліки святого Аполінарія в Равенні (Італія). Ця композиція є глибоко символічною і традиційною для ранньохристиянського періоду. Хрест в крузі символізує образ Христа, троє ягнят – апостоли Петро, Яків та Іоан, дерева, трава, кущі – символи гори Фавор, над якими угорі видно зображення пророків Мойсея та Іллі. У середині IV ст. у Синайському монастирі було створено шедевр мозаїки Преображення, який став прототипом усіх наступних однойменних зображень. Синайська мозаїка повністю повторює композицію італійської, але, замість алегорій, і Христос, і апостоли, тут зображені як реальні люди, зі своїми відмінними особливостями. На синайській мозаїці нема гори Фавор, хоча все свідчить про те, що це зображено Преображення, а не інший євангельський сюжет. У Галереї сакрального мистецтва музею «Дрогобичинна» зберігається кілька іконографічних варіантів на тему Преображення Господнього. Усі вони повторюють традиційну композиційну схему: у верхньому поверсі зображено Христа і пророків Мойсея та Іллю, а внизу – три апостоли, які з переляку попадали на землю. Окрасою ікон є різноманітної форми та кольору скелясті гірські пейзажі, вони також символізують гору Фавор. Дрогобицькі іконописці всіх часів по різному зображали тему Преображення Господнього у своїх творах. Особливою для нас є храмова ікона «Преображення Господнє» кін. XVIII – поч. ХІХ ст. з дрогобицької церкви Спаса (музей «Дрогобиччина»). Композиція її двоярусна, у верхній ширшій частині і в центрі – постать Ісуса Христа у сяйві мандорли. Він зображений у повний ріст з розведеними і піднятими руками для благословення. Погляд Спасителя спрямований вгору, одежі Його золотисто-срібні, символізують момент перевтілення: «Все днесь наповнилось радістю», бо Христос преобразився перед учнями. Святий євангеліст Матвій розповідає про те, що Христос знав, що Його земне життя добігає кінця і невдовзі настануть Його муки і смерть. Символами цього на іконі коло Христа є поява старозавітніх пророків Мойсея та Іллі, які розмовляють з Ним про смерть ( Матвія 17, 2). На дрогобицькій іконі сяйво довкола Ісуса обрамлюють хмари, звідки виглядають голівки янголів. Між хмарами ліворуч Ісуса, видно Мойсея зі скрижалями в руках, а праворуч зображено пророка Іллю, який укляк на одне коліно і притиснув праву руку до грудей, а лівою тримає сувій. У нижній частині зображено трьох апостолів Петра, Якова та Іоана на фоні гори, які попадали горілиць, споглядаючи момент перевтілення Христа. Цей сюжет висвітлює події з життя Господа, коли кілька днів після того, як Він розповів апостолам про свої страждання і смерть, Ісус виходить з ними на гору Фавор і показує їм промінчик свого Божества: « І преобразився перед ними. Обличчя Його засяяло, наче сонце, і одежа Його побіліла, наче світло» ( Матвія 17, 2). Хоча апостоли вірили, що Ісус Христос – це Богом посланий Месія, Він скріплює їхню віру чудесною переміною. Момент Преображення ще називають другим Богоявленням, бо під час дивного перевтілення Спасителя з небес було чути голос: «Це – Син мій улюблений, що я Його вподобав. Його слухайте» ( Матвія 17,5). Христос взяв з собою Петра, щоб він привселюдно освідчував Христову Божественність, почувши підтвердження від Небесного Отця. Господь дозволив бути присутнім на горі Фавор Якову, бо він згодом став першим єпископом Єрусалиму і першим з апостолів віддав життя за Христа. Спаситель зробив свідком свого перевтілення апостола Іоана, бо він був Його улюбленим учнем. Всі три апостоли, які зображені на іконі «Преображення», стали свідками Христової Слави на горі Фавор, а потім побачать Його мученицьку смерть в Оливному місті. Євангеліст Іоан, величаючи празник Господнього Преображення, напише: « І ми славу Його бачили – славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Іоана 1, 14).