Музей “Дрогобиччина”: Ікона “Різдво Xристове” з Комарників

Різдво Христове 7 січня (за юліанським календарем) християни східного обряду відзначають одне з найбільших церковних свят – Різдво Христове. Найстаріші зображення подій народження Ісуса були створені першими християнами в римських катакомбах. Вони ілюстрували появу на світ Спасителя і, в загальних рисах, центральними зображали фігури Божої Матері та Богодитини -Христа, які лежать в печері (вертепі) – місці, де, згідно з Євангеліями, народився Господь. В Україні тема «Різдва Христового» у різні часи художниками розроблялася дуже варіативно. На одних зображеннях «Різдво Христове» ототожнювалося з «Богоявленням». Інші, доволі рідкісні твори, з’являлися тоді, коли іконописці ілюстрували моменти, пов’язані з народженням Христа, звертаючись до місцевих апокрифів. У Галереї сакрального мистецтва зберігається своєрідна ікона “Різдво Христове” І пол. ХVIII ст. з празничкового ряду церкви Святого Миколая с. Комарники на Турківщині. Вона вирізняється оригінальною малярською композицією, яскравим колоритом та декоративністю, позначена типовими рисами , характерними для етнічного населення того краю. Автор ікони нетрадиційно зобразив «Різдво Христове», показавши ілюстрацію одного з варіантів цієї теми під назвою “Образ Йосифа у сумніві”. Автор ікони “Різдво Христове” з Комарників дуже своєрідно побудував композицію твору, першопланово зображаючи на іконі Йосифа Обручника. Він стоїть ліворуч у молитовній позі з нахиленою головою та схрещеними на грудях руками, що є символом каяття. Йосиф майже спиною розвернутий до Новонародженого та Його Матері, що нечасто зустрічається в аналогічних зображеннях. Перед ним намальований молодий юнак, який стоїть навколішки із молитовно складеними руками. Автор цієї ікони ілюструє момент, коли Йосиф веде діалог з юнаком, опираючись на відомий на той час апокрифічний мотив “Розмова Йосифа з пастухом”. Він подібний до сцени “Спокуса Йосифа”, проте, художник змінює традиційну ідею спокуси, а замість неї розробляє ідею Благовісті. Юнак, зображений на іконі не є праобразом нечистої сили, швидше – навпаки, його молитовний образ підсилює значущість того, що зневірений Йосиф Обручник, каючись, теж у молитві, приймає народження свого названого сина, як законний чоловік Марії. Очевидно, рішення замінити мотив “Спокуса Йосифа” на “Розмову Йосифа з юнаком, що молиться” виник під впливом апокрифічної літератури, де читаємо слова ангела: “Йосифе, що ти ся журиш за Марією? Не лишай її… “. Майстер ікони з Комарників, розвиваючи тему «Благовісті», створює неповторний, новий варіант, де зневіреного Йосифа переконує, молячись молодий пастушок. Іконописець знайшов нову форму для самовираження мотиву “Різдва Христового” і створив пам’ятку з неповторними образами, надаючи їм портретних рис, що особливо стосується пастушка та Йосифа. Працюючи над композицією “Різдво Христове” І пол. ХVII ст. з с. Комарників, художник не наслідував відомі іконографічні варіанти, а створив схему, де унікально розробив ілюстрації місцевих апокрифів, своєрідно поєднавши їх із східною та західноєвропейською традиціями.

Леся Косаняк. Заввідділом сакрального мистецтва.