Музей “Дрогобиччина” . Євангелист Лука.

Євангеліст Лука

31-го жовтня (за новим стилем) християнська церква  вшановує пам’ять  святого євангеліста Луки.

Лука́ ( гр. Λουκᾶς) — один із сімдесяти апостолів, які слідували за Христом, він   отримав благословення творити чудеса, став сподвижником  апостола Павла.  Євангеліста Луку вважають автором  Діянь  апостолів,  а також  –  третього  з чотирьох Євангелій.

Майбутній  апостол Лука змалку вивчав  мистецтво і живопис, володів єгипетською та грецькою мовами, займався наукою та лікарською практикою, знав право і був всебічно розвинутою людиною, мав неабиякий інтелект та добру освіту.

Біблія нічого не розповідає про походження Луки. Перекази свідчать, що апостол  був родом із освіченого грецького середовища, тому став єдиним автором Нового Завіту для неєвреїв.

Після мученицької смерті апостола Павла, його вірний послідовник  Лука  став проповідувати християнство в Греції, Галії, Італії, Далматії, Лівії , Єгипті. У грецькому  місті Фіви  святий прийняв мученицьку смерть.Через брак хреста, його повісили на дереві у віці 84 роки.

Мощі святого Луки зберігаються в базиліці святої Юстини в Падуї (Італія).

Апостол Лука першим створив (імовірно, прижиттєву) ікону Пресвятої Богородиці, та зобразив Петра і Павла (як свідчить твір ФеодораАнагноста «Церковна історія»  поч. VI ст. ), авторству  Луки  також приписують більше двох  десятків  ікон.

Він  започаткував написання святих ікон на Славу Божу, Богоматері і всіх святих. Тому євангеліста Луку у православній та католицькій традиціях вважають першим іконописцем і святим  – покровителем  малярів та лікарів.

Образи святого апостола і  євангеліста Луки зустрічаються разом з іншими євангелістами  з часів зародження  християнства.

У післяіконоборчий період широке поширення отримали зображення євангелістів, які пишуть Євангелія. Цей іконографічний тип походить від античних портретів поетів, філософів, які писали свої твори чи надихалися музами. Найчастіше євангелісти зображалися в сидячих позах перед столами з письмовим приладдям чи пюпітрами, з книгами чи свитками, вони роздумували над текстами, читали його або записували. Лука, зазвичай, зображався як чоловік середнього віку з коротким темним волоссям і бородою, іноді, з тонзурою.   Рідше зустрічаються фігури євангелістів в повний ріст з книгою чи свитком в руках.

У системі декорації купольного храму зображення євангелістів розміщували в парусах під куполом, що символізувало поширення євангельського вчення на всі сторони світу.  Ікони євангелістів вміщали у картушах на царських вратах, їх зображення могли також входити до складу деісусного чину, а також вони були присутні у композиціях Страшного Суду.

На мініатюрах апостол Лука часто зображався зі своїм учителем – апостолом Павлом. Найбільш цікавим, відмінним  від усіх інших євангелістів,  є іконографія зображення святого Луки, де видно, як він  малює ікону Божої Матері. Такі варіанти з’являються в палеологівський час в монументальному живописі, в мініатюрах  і на іконах. Грецький іконописний оригінал Єрмінія описує: «Перед Лукою видно мольберт з іконою Богоматері, а,  замість чорнильниці,  – фарби, в руці  – пензлик». Найперше подібне зображення  є у фресках церкви Різдва Богородиці монастиря Матейче в Македонії 1355-1360 рр.

Таке ж зображення  євангеліста Луки маємо у стінописі  над вівтарною перегородою у наві дрогобицької церкви Святого Юра ІІ пол. XVII ст. З усього видно, що місцеві іконописці намагалися відроджувати давні іконографічні варіанти  доби Палеологів, також, порівняно з іншими зображеннями апостолів цього стінопису, його автор Стефан попович Медицький з особливою любов’ю та надмірною деталізацією виписав свого побратима за фахом  – майстра пензля – євангеліста Луку.

Особливою  також є ікона «Євангеліст Лука» ІІ пол. XVIІI ст. з церкви Успіння Богородиці м. Турка, яка зберігається у Галереї сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина».

На іконі виконаний євангеліст Лука, як середнього віку мужчина, з темним волоссям і бородою,  в повний ріст, розвернутий на три чверті ліворуч. Одягнений святий у  червону туніку та синій хітон, взутий у червоні сандалії.  Він напівсидить, спираючись на стіл, накритий зеленим обрусом. Ліву руку апостол притиснув до грудей, а правою  тримає розгорнуту книгу. Перед святим  вгорі видно сяйво – символ присутності Бога. Символ євангеліста Луки –  невеликий тілець – зображений у правому нижньому кутку ікони. Кольорова гама цієї ікони яскрава, мажорна витримана у кращих смаках стилю рококо, поширеного в ІІ пол. XVIІI ст. на наших теренах. Дивують  портретні риси зображення євангеліста Луки, очевидно, невідомий художник  у такий спосіб створив свій автопортрет, одночасно, вшановуючи маляра –  Луку.

Леся Косаняк, завідувачка відділусакрального мистецтва музею «Дрогобиччина»