Музей «Дрогобиччина» – Галерея сакрального мистецтва: Ікона «Богоявлення» І пол. XVII ст.

Богоявлення 19 січня за юліанським календарем християни східного обряду відзначають Хрещення Ісуса Христа або Богоявлення (грец. Επιφάνια — Епіфанія). Богоявлення є одним з найдавніших християнських свят і рівноцінне Великодню і П’ятидесятниці. Перші згадки про нього сягають межі II і III століть. Упродовж часу сенс Богоявлення у різних християнських традиціях стосувався кількох подій із життя Ісуса Христа, які свідчили про Його божественність: Його Різдва, поклону мудреців, Хрещення, чуда в Кані Галилейській і чудесного помноження хліба. Відокремлюючи тему Хрещення, слід брати до уваги євангельські описи від Матвія ( 3:13-17 ), Марка ( 1:9-11 ), Луки ( 3:21-23) та Івана ( 1:32- 34) про те, коли Ісусу Христу виповнилося тридцять років і він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордан на паломницькій переправі Віфавара. Вони вважаються дослідниками доконаним історичним фактом і свідчать про чудесні події під час охрещування Спасителя, розповідаючи, що, коли Син Божий стояв у воді і молився, сталося щось таємниче, небеса розступилися, і в цю мить на плече Ісуса спустився голуб, який означав Духа Святого, водночас, присутні почули голос: «Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!» (Мар. 1:11). Саме тому Хрещення Ісуса Христа має назву Богоявлення і ототожнюється з таїнством Святої Трійці, коли в момент омовіння Спасителя з’явився Бог у трьох особах: Бог Отець – в голосі, Син Божий – у тілі, Дух Святий – у вигляді голуба. Перше зображення Хрещення Господнього було створене на фресках римських катакомб (ІІІ ст.) воно ілюструє Охрещуваного, на голові в Якого – рука, що здійснює Таїнство. У верхній частині – зображення Бога Духа Святого у вигляді голуба. Українські пам’ятки іконопису, які зображали Богоявлення, носили варіативний характер. У Галереї сакрального мистецтва зберігається ікона «Богоявлення» І пол. XVII ст., створена невідомим художником як храмова для давньої церкви Святої Трійці в Дрогобичі. У тому ж відділі музею експонується повністю намісний ряд з головного іконостасу цього храму. Відомою є храмова ікона «Старозавітня Трійця» 1555 р.(?) з цієї ж церкви, котра, на жаль, з того часу збереглася в єдиному екземплярі, очевидно, через бурхливі події 1648 р. у Дрогобичі, які довели багато споруд до жалюгідного стану. Знадобилася енергійна діяльність міщан для їх відновлення і парафіяни дрогобицької церкви Святої Трійці віднайшли кошти, щоб відновити інтер’єр своєї святині. Вони запросили іконописця з дуже творчим світоглядом, який змінив програму намісного ряду, виконавши, замість храмової «Старозавітньої Трійці», ікону «Богоявлення». Така ж побудова намісного ряду була продубльована Модестом Сосенком в 1909 р. у сучасній дрогобицькій катедрі – церкві Святої Трійці, там храмовою іконою до сьогодні є «Богоявлення». Очевидно, філософія появи Триєдиного Бога була досить популярною у часи середньовіччя, тому майстри пензля у своїх творах розробляли її існуючі варіанти. Композиція дрогобицької ікони «Богоявлення» І пол. XVII ст. складна і складається з трьох сцен. У центрі іконописець зображає сцену охрещування Іваном Предтечею Ісуса Христа, які виконані в повний ріст і розвернуті на три чверті один до одного. Ісус у білому набедренику, занурений по кісточки у воду, правою рукою благословляє. Хреститель у темній власяниці та світлому хітоні стоїть на березі і здійснює обряд омовіння. Праворуч Ісуса на березі зображено чотирьох ангелів. Перший поклонився і тримає ризу білого кольору, котра є символом Божественного Світла і означає другу особу Св.Трійці – Спасителя, другий ангел має червону ризу, вона символізує полум’яну Божественну любов і стосується особи Бога Отця, третій ангел подає Христу блакитну ризу і є символом неба, відповідаючи особі Бога Духа Святого Царя Небесного. Четвертий ангел зносить руку до неба, величаючи Христа. Третя сцена композиції ікони зображає момент охрещування людей Іваном Предтечею. Образи цієї сцени свідомо зменшені, підкреслюючи її другорядність. Люди стоять у воді довкола дерева, біля кореня якого зображено сокиру, вона символізує слова пророка Предтечі: «Покайтеся, бо прийде Царство Небесне». Перед людьми видно Івана Хрестителя, котрий підняв руку в жесті благословення. На жаль, тло-світ ікони зазнало втрат. Зберігся лише невеликий сегмент неба із зображенням голуба, що символізує присутність Святого Духа. Невідомо, як зобразив автор ікони Бога Отця, очевидно, Його означав блакитний сегмент неба, створений художником у часи заборони церковною традицією зображати Бога Отця. Автор дрогобицької пам’ятки «Богоявлення» І пол. XVII ст., малюючи на ній сцени Хрещення Господнього, нетрадиційно поєднав їх в одну композицію та запрограмував нову тему у зображенні храмової ікони церкви Святої Трійці. Майстер, очевидно, знаходився під впливом нових настроїв у мистецтві свого часу, більше того, намагаючись уберегти чистоту православних догм в оздобленні храму, віднайшов нову естетику у своєму малярстві, змінюючи певні усталені схеми.

Леся Косаняк, заввідділом сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина»

 

 

 

Музей «Дрогобиччина» – Галерея сакрального мистецтва: Ікона «Богоявлення» І пол. XVII ст.