Маніпуляції з бюджетними цифрами, або чому не можна порівнювати власні доходи громад з державними субвенціями?

Останнім часом представники районної державної влади активно просувають наратив про «щедрість» держави до місцевих громад, особливо до Дрогобицької ТГ.

Зокрема районною державною адміністрацією було оприлюднено цифри субвенції, скерованої з державного бюджету до бюджетів місцевих громад.

Розберемо детально, що криється за озвученими цифрами.

Із заявленого 1, 093 млрд гривень, які за словами державних посадовців, поповнили бюджет Дрогобицької ТГ – на 95 відсотків це ресурс держави на виконання своїх повноважень, згідно Бюджетного Кодексу України.

477 млн грн – це кошти НСЗУ для лікарень (в тому числі кошти на лікування пацієнтів),

286 млн грн – освітня субвенція (безпосередньо зарплати педагогів),

237 млн грн – соціальні виплати (це допомоги та компенсації соціально вразливим категоріям населення – в межах виконання державних соціальних програм)

88, 6 млн грн – базова дотація (надається громадам з індексом податкоспроможності менше 0, 9)

4,4 млн грн – інші цільові програми співфінансування

Ці кошти не потрапляють до місцевого бюджету і не можуть бути витрачені громадою на інші пріоритетні напрямки – ні на ремонт доріг, ні на благоустрій, ні на місцеві програми розвитку.

Розмір державної субвенції напряму залежить від розміру громади, мережі медичних закладів та освітніх установ, які працюють та надають послуги, кількості населення і т. д.

Натомість лише кілька відсотків з цієї суми є базовою дотацією. Чому громаді потрібна ця базова дотація?

Після об’єднання зі Стебником та 32 селами індекс податкоспроможності Дрогобицької МТГ впав з 0,86 до 0,54. Це означає, що на одного мешканця громада може зібрати лише 54% від середнього показника по Україні. На це також вплинуло вилучення з місцевого бюджету близько 350 млн грн ПДФО військових. Відтак дотація частково компенсує цю різницю.

Оприлюднюючи великі суми державної субвенції, посадовці районної державної влади замовчують, що освіта, медицина та соціальний захист – це функції держави, делеговані громадам. Відтак держава зобов’язана фінансувати їх виконання через субвенції. Ці кошти не можна витрачати на інші потреби чи розвиток громади.

Якби не вкладання коштів місцевого бюджету у розвиток медицини, розбудова медичних установ та закупівля необхідного обладнання (лише за 2023-2024 рр громада дофінансувала медичну галузь на 144 млн грн, а ДМЛ №1 отримала статус кластерної лікарні), якби не підтримка та дофінансування освіти (за 2023-2024 рр на 31,7 млн грн), то можливості для надання послуг, за які державний бюджет скеровує заробітні плати медикам та освітянам, взагалі не було б.

Тому цинічно виглядають коментарі посадовців РВА та за сумісництвом депутатів міськради, які намагаються протиставляти цільові державні субвенції та власні доходи громади. Враховуючи, що районні державні службовці за посадою зобов’язані досконало розуміти бюджетний процес та принципи фінансування делегованих повноважень, припущення про їх некомпетентність виглядає малоймовірним. Тому такі заяви більше схожі на свідому спробу маніпулювати громадською думкою.

Порівняння загальних сум державних трансфертів (більшість з яких мають цільове призначення) з власними доходами громади – це чергова маніпуляція. Держава виконує свої зобов’язання щодо фінансування делегованих повноважень. Попри це є випадки, коли повноваження громадам делегували, а фінансування в повному обсязі не проводиться.

А от питання справедливого розподілу ПДФО військовослужбовців досі залишається відкритим.