Людям не конче потрібен захист від корупції, безвладдя, брехні, – мер Дрогобича про свою роботу

Інформаційна агенція «Дивись.Info» розпочинає цикл інтерв’ю із головами міст Західної України. Це рішення інспіроване реформою децентралізації, яка вже змінює місцеві громади нашої країни, змушуючи їх ґрунтовніше підходити до питань розвитку. Воно стане продовженням проекту «Дивись, за кого голосуєш» – «Дивись, за кого проголосував». Першим нашим героєм став міський голова Дрогобича – Тарас Кучма.

Дрогобич ще століття тому можна було називати рівноцінним конкурентом Львова у боротьбі за звання центру Галичини. Бориславські родовища нафти та озокериту поблизу, надзвичайна популярність серед перших багатіїв Старого та Нового Світу (які вкладали гроші у найбільший тоді світовий видобуток палива) дійсно обіцяли цьому місту неймовірну перспективу розвитку.

Але зміна світових економічних правил, дві світові війни та радянська влада, які суттєво змінили склад населення цих територій, змусили Дрогобич відмовитися від таких мрій. За роки незалежності України місто, як і абсолютна більшість інших населених пунктів нашої держави, не продемонструвало значних успіхів ані в гуманітарній, ані в економічній сферах.

Події Євромайдану та війни на Сході України, які принесли українцям чимало випробувань і суттєво змінили їхні погляди на себе та їхнє суспільство, подарували надію на зміни. Політична трансформація, що мала місце у Дрогобичі може стати уособленням цих змін.

Йдеться про обрання міським головою колишнього лікаря, громадського активіста та воїна-добровольця Тараса Кучми.

ІА «Дивись.Info» з’ясувала, із якими сподіваннями і проектами йшов на свою посаду нинішній очільник Дрогобича, які проблеми досі заважають йому працювати, чого вдалося досягти за перші півроку роботи і яким він мріє побачити своє багатовікове місто у майбутньому.

– У першому інтерв’ю після обрання міським головою Ви казали, що ця посада – насамперед політична. Які політичні засади обстоює мер Дрогобича?

– Мої політичні засади це, у першу чергу, те, що кожен громадянин має право жити там, де він хоче, і робити те, що він хоче. Має право сповідувати те, що він бажає і, нарешті, має право на захист – від корупції, від безвладдя, від брехні.

Коли ми почали цим займатися, то для мене стало відкриттям, що людям не конче треба цього, їм навіть вигідно занести хабара, щоб вирішити своє питання, заплатити за навчання, не платити податки, не реєструватися як підприємці, натомість кричати про те, що їх пригнітають.

“У нас прийнято вимагати щось від держави, але виконувати її вимоги мало хто готовий. Я поступово перетворююся в «завгоспа»: практикую відвідини об’єктів, на які часто надходять скарги.”

Тарас Кучма

Одна жінка нарікала на комунальні служби: мовляв, і в хаті волого, і каналізація не працює. Я приїжджаю і бачу: так і є, але і служби щось роблять. Питаю в них, чому недоробили. А вони відповідають, що через заборгованість не мають коштів на завершення ремонту. Якби мешканці сплатили 8 тисяч боргу, то цього би вистачило не тільки на його закінчення, а й на майбутні потреби.

Це є однією із найважчих проблем, яку першочергово належить вирішити на державному рівні – необхідно змінювати підхід: критичніше ставитися до себе і помічати набуте разом.

– Коли Ви усвідомили ці проблеми: ще у громадському секторі чи на посаді мера?

– Коли працюєш у громадському секторі, то працюєш з іншими людьми. Із тими, переважно, хто хоче змін, готовий на співчуття, жертовність. Працюючи на цій посаді, часто стикаюся із протилежним: приходять ті, які не тільки не хочуть змін, а й чинять їм супротив. Його, зокрема, ми побачили, коли відслідковували втрати бюджету: корупційні схеми, відмивання грошей тощо.

Кожен для себе робить вибір: коли я йшов на посаду, я знав, для чого. І зараз я пам’ятаю, що і кому обіцяв. Зокрема, хлопцям, яких вже немає. І мене важко звинуватити у тому, що я нічого не зробив для Дрогобича.

– Однією із ключових тез Вашої передвиборчої програми була тотальна боротьба із корупцією. Якими успіхами у цьому плані вже можете похвалитися?

– По-перше, відкрита система роботи міської ради: тепер ніхто не зможе сховати свої голоси від громадян – голосування поіменне. По-друге, ми досягли відображення усіх наших рішень на сайті. Єдине, що й досі залишається недосяжним у цьому секторі, – позначення результатів нашої роботи на сайті протягом перших 20 днів. Бюрократичний апарат вимагає процедур, що продовжуються до двох місяців. Тому ця зміна має фіксуватися на законодавчому рівні.

Окрім того, ми відкрили чимало кримінальних проваджень, спрямували документи до прокуратури та інших служб. Півроку – недостатній термін для очевидних результатів, враховуючи серйозність справ і спротив, який цьому чиниться: інколи ми не можемо вилучити, зібрати і показати необхідні документи і докази. Але ці старі «грішки» і досі заважають нам рухатися вперед на повну силу. Адже не все законно відбувалося у попередніх тендерах, неправильно готувалася документація. Детально про це я не хотів би зараз говорити. Адже документи перебувають у компетентних органах і не хочеться зашкодити слідству.

Плюс є й багато судових позовів, де ми повертаємо назад, розбираємо незаконно споруджені забудови, МАФи. Це викликає великий резонанс.

Більше того, кожен мій крок контролюється і відстежується. Трапляються провокації. Але коли я чую, як група протестантів скандує «Кучма геть!», згадуючи 2004, мене завжди заспокоює підтримка з іншого боку. Уявіть, мені бабусі приносять їсти, бо, мовляв, «і вдень, і вночі у голови світло в кабінеті горить, він же не їсть там». Мені приємно, що люди підтримують, переживають, дбають – це дає стимул і наснагу працювати далі.

– У Вашому звіті за 100 перших днів роботи вказано, що створюються нові умови для розвитку підприємництва, очікується зростання такої ініціативи. Які умови та конкретні майданчики для бізнесу створюють у Дрогобичі?

Середина картини, основа – це високі технології та інновації. Ззовні ж ми спрямовані на розвиток освіти і культури. Але основне – це повна модернізація нашої економіки. Вже сьогодні у нас є багато підприємств, до роботи в яких залучено 100-200 осіб, утім, там задіяні найновітніші технології і упроваджена співпраця із ЄС. Окрім того, вже 5 серпня ми переходимо до практичних кроків у будівництві сміттєпереробного заводу. Багато зацікавлень в інвестиціях мають китайці, але усе це ще на етапі переговорів.

На жаль, ми поки що так і не реалізували інкубатор ідей. Ми планували залучати туди як молодь, що б продукувала їх, так і бізнесменів, які би у хабі знаходили собі нові кадри. Це суто моя провина – я не переконав депутатів проголосувати за прийняття рішення, бо не думав, що треба переконувати голосувати за такий соціальний проект. Але у будь-якому разі, ця ідея ще жива: є і приміщення, і ініціативні групи із молодих людей, які прагнуть долучитися. Я думаю, якщо ми створимо інкубатор ідей, він дуже швидко дасть результат.

“Ще я хотів би додати, що уже багато підприємців починають вірити у те, що тут щось змінюється: вони реєструються, вкладають гроші. Ми реалізуємо проекти і мікро-проекти.”

Тарас Кучма

– За якими напрямками планується створення майданчиків для інвестицій?

– Ми хочемо створити меблевий кластер – не тільки постачати сировину, а займатися цим від початку і до кінця, робити все на місці, а готові меблі давати на експорт. У нас був інвестор, який з об’єктивних причин розірвав домовленості і перейшов до Борислава. Я дуже переживав через це, але, на щастя, ми вже знайшли новий варіант (з Австрії), тож перспективи залишаються відкритими. Інший кластер – текстильна промисловість, ткацтво і швацтво. У нас вже була фабрика, тому лишилося багато спеціалістів, які, використовуючи нову техніку, можуть збільшувати ефективність у два рази, не втрачаючи, а навпаки, підвищуючи кваліфікацію. І третій сектор, повертаючись до хабу, – це розвиток потенціалу ІТ-технологій. Проробляючи попит на нього, ми виявили, що потенціал є, і я би не хотів, щоб талановиті професіонали емігрували за кордон, якщо нам до снаги забезпечити їм широкі можливості тут.

– На Львівщині уже більше місяця тема вивозу та переробки сміття залишається топовою завдяки грибовицькій трагедії. Знаю, що у Дрогобичі це також становить проблему…

Проблем так само багато, як і всюди. Ми маємо свій полігон – Бронниця –, який вже виснажив свій ресурс. Ми робимо все, аби продовжити його термін: проводимо рекультивацію, встановлюємо протипожежне загородження. Дуже багато є питань, що ми вирішуємо вже зараз. Але вони всі мають обмеження.

Тому у Дрогобича постала нагальна потреба у відкритті сміттєсортувальної станції та сміттєпереробного заводу.

Також Дрогобицьке сміттєзвалище збирає сміття не тільки із нашого міста: тут є і Борислав, і Трускавець. І тут такий проект був би дуже цікавий для всієї конгломерації міст. Із самого початку ми підписали договори з усіма мерами (Борислава, Стебника, Східниці та Трускавця), що ми разом працюватимемо для створення сміттєпереробного заводу.

Довго шукали інвестора для цього. Фактично, як тільки я заступив на посаду, почав їздити усіма інстанціями та можливими інвесторами за минулими проектами (і німецькі, і італійські, і польські). Зараз ми зупинилися на трьох-проектах: англійсько-польський, італійський та китайський. Ми створили комісію, проводимо конкурс. Я особисто їздив дивився, як ці проекти реалізовано в інших країнах. Особисто я схиляюся до італійського варіанту. Англійсько-польський проект більш витратний, але є кошти, які дозволять його поставити.

Зараз ми готуємо конкурсну пропозицію і за місяць уже завершимо. Повинна ще міська рада затвердити.

Конкретно на сміттєзвалищі поблизу Дрогобича проводять повну рекультивацію. Виконує це підприємство, яке мало рекультивувати Грибовицьке сміттєзвалище у Львові (але проект завис). Це є львівська компанія.

– З огляду на децентралізаційну реформу, більше повноважень для забезпечення медицини передаватимуть місцевій владі. Яку стратегію розвитку цієї галузі мають у Дрогобичі?

– Наш стратегічний план вкладається у загальнодержавні пріорітети. Тут все, з одного боку, надзвичайно просто, а з іншого – дуже важко. Просто – тому що є підтримка і розуміння держави у напрямку змін. Але також є саботаж на місцях, бо зміни, яких ми прагнемо, вимагають звільнення багатьох головних лікарів, форматування структури адміністрування, наведення ладу у статистичних підрахунках, які зараз дублюють одна одну. Також ми потребуємо зміни акценту від пацієнта до лікаря. Ми звикли думати, що лікарні мають підлаштовуватися під потреби пацієнта, утім, тільки забезпечений необхідними інструментами і знаннями лікар зможе якісно обслуговувати пацієнтів. Тільки серед лікарів-професіоналів може з’являтися конкуренція.

Важливо розуміти , що лікар до якого приходять, не може бути бідним. Я дотримуюся думки, що у цьому світі нічого не може бути безкоштовним, зокрема й медичні послуги. Але я розумію, що є категорії людей, які потребують захисту і підтримки. Не треба закривати очі і казати, що у нас за Конституцією, медицина безкоштовна. Я не звик казати неправду: медицина у нас платна і дуже дорога. Наше завдання – зробити її більш доступною.

– Конкретніше про реформу децентралізації: Дрогобич зможе створити самодостатню об’єднану територіальну громаду?

– У Дрогобичі вже сформована самодостатня громада. До міста будуть приєднуватися села – я вже маю перелік тих, хто приєднається. Місцеві громади не проти, але приєднання відбуватиметься тоді, коли держава буде того вимагати.

– Одним із плюсів цих змін влада називає збільшення можливостей населених пунктів на реконструкцію своєї інфраструктури. Які проекти реалізують у Дрогобичі?

– Нових шкіл ми не будуватимемо, нам вистачає. Але 28 об’єктів, що наразі є на ремонті, закінчать його до 1 серпня. Дороги у нас почали ремонтуватися із квітня-травня, і всі плани ми вже виконали: і на Володимира Великого, і на Коновальця, Стрийській, об’їзній. Будується стадіон. У багатьох будинках роблять ремонти. На закінчення одного із них я чекаю особливо: його ініціювали і реалізовували ОСББ. І для мене надважливе існування такого успішного прикладу: люди об’єдналися і змогли.

– Дрогобич – місто із давньою історією, визначними постатями та своєрідною архітектурою. Але, маючи значний туристичний потенціал, воно не користується такою популярністю, як деякі інші схожі точки Галичини. Як місцева влада вирішує цю проблему?

– Перше, що ми зробили – створили туристично-інформаційний центр, де зібрали молодих людей, які розробили стратегію розвитку міста. Ми розробили бренд міста, символіку та так званий сленг – що означає наше місто. Тобто, залучили київських спеціалістів, які створили програму, яка дозволяла б відрізнити Дрогобич від інших міст.

Друге: у нас дуже багатий культурний шар. Тут є польська, єврейська та українська культура, які мають своїх представників і виразнкиів. Бруно Шульц, Іван Франко та інші надзвичайно відомі люди, які формували і творили Дрогобич. Але, крім того, Дрогобич надзвичайно гарний своєю аріхтектурою. Адже до 1920 року це була так звана «Галицька Каліфорнія». Тут жили багатії, тут було найбільше найдорожчих машин у Європі. Адже неподалік, у Бориславі, видобувалося 10% усієї нафти світу. Там жив пролетаріат, а тут – люди, які володіли тими нафтовими родовищами.

Ми намагаємося зробити наше місто красивим і чистим. Якщо звертатися до теми сміття, то ми навчили людей не смітити у місті: розробили дитячі програми, що змалечку вчать що робити і як робити для чистоти. Другий напрямок – логістика. Ми хочемо зробити так, аби сюди було легко дістатися, і розробити туристичні маршрути. Третій напрямок: ми підписали договори із Києвом, що у нас будуть проводитися відкриті уроки за Іваном Франком. До нас будуть приїздити учні, і ми будемо на місці показувати: де жив і творив Іван Франко, що він писав, будучи під впливом місцевих жителів і місцевої культури.

Також у нас раз на два роки проходить фестиваль Бруно Шульца. У нас торік було 17 делегацій з усієї Європи. Фестиваль надзвичайно успішний.

Пройшла франкіана, зараз запрошую вас на перше вручення премії Івана Франка. Буде вручено півмільйона гривень номінанту. Його ім’я визначить у Відні (де викладав Іван Франко) професура з усього світу. Надзвичайно цікава подія. Ми до того дуже готуємося. Це буде апогеєм року Франка – усіх подій, що відбуваються.

Ми також хочемо зробити фестиваль «Древній Дрогобич». У нас також є Фестиваль вишиванок, Марш українців, смолоскипна хода 14 жовтня. Ми хочемо створити «родзинки», яких більше ніде нема. Наприклад, у нас є солона кава. Ми усім про це розповідаємо. У нас є виходи на Ратушу, де ми показуємо весь Дрогобич. Ми розробляємо велосипедні та піші маршрути. У нас є декілька тематик: Бруно Шульц, Іван Франко і просто древній Дрогобич.

Туризм не може швидко приносити значні надходження, але вже є результати. Якщо в нас за цілий рік 150 туристів у Дрогобичі, то за один місяць вже 400. Здається, це мало, особливо у порівнянні зі Львовом, коли тисячі до тебе щодня приїжджають. Але прогрес є. Ми раніше самі не дивилися на наше місто, не любили його. Тільки зараз починаємо роботу.

– Ви кажете про те, що Дрогобич має плекати свою унікальність. Яким Ви бачите неповторний образ Вашого міста?

– Дрогобич – це модерне місто, із промисловістю, що базується на високих технологіях, включаючи ІТ, що має також свою історичну і культурну спадщину, яку ми презентуємо по-новому: і фестивалі, і вручення премії Франка, що відбудеться наприкінці серпня і куди я усіх запрошую, відбуватимуться у нових, сучасних форматах. Це змусить кожного подивитись на Дрогобич інакше.

Джерело: ДивисьInfo