Літературна сторінка “Напровесні” об’єднала освітян
Сьогодні її ім’я промовляли незліченну кількість разів. Припасовували епітети, метафори, мелодії. Сьогодні їй раді були в різних колах – і гучних офіційних, і затишних родинних. Вона варта, справді варта, щоб її ім’я звучало й відлунювало. І не лише через ювілейні 150, ні. Наша геніальна Леся привідкриває все нові нові смисли свого життя, ідей, творчості. Тоді ми стаємо більш зрозумілими самим собі, більше цінуємо слово, емоцію, намір. Бо ж Українка знала та розуміла і своїх сучасників, і нас – тих, хто й через півтора століття умліває від “Лісової пісні”, читає діточкам про вишеньки, зважується на оборону національної свободи.
А ми сьогодні зійшлися у бібліотеці ім. В. Чорновола в невеликому колі, щоб розгорнути літературну сторінку “Напровесні”. Назва була невипадковою – це слово придумала сама Леся. Говорили про ювілярку, слухали її вірші, що їх декламували освітяни. Було затишно, наче й справді ми з Лесею сидимо собі в тісному товаристві та й балакаємо. Хоча пісні були – улюблені мотиви поетки. Ними обдарувала Галина Гагалович (концертмейстер Олександр Курчинський).
На завершення читали поезію наші педагоги: Марія Явір, Роман Кабацький, Віра Котович, Анна Розлуцька, Галина Брич, Наталка Янушевич. Мабуть, такому дарунку від нащадків Леся зраділа б – мереживу слів, образів та ритму.
Тож бажаємо й вам натхнення, віри, сподівань напровесні – у час, коли народилася ця унікальна жінка. А оскільки найкращий спосіб показати любов до авторки – то читати її твори, усім присутнім подарували на згадку закладки в книгу.
Дякуємо працівникам бібліотеки за гостинність, презентацію та підтримку, музикантам – за чудове виконання пісень, освітянам – за готовність ділитися голосами та суголоссями.
Завершимо рядками іншої геніальної поетки – Ліни Костенко.
Мій предковічний,
мій умитий росами,
космічний,
вічний,
зоряний, барвінковий…
Коли ти навіть звався — Малоросія,
твоя поетеса була Українкою!
Центр професійного розвитку педагогічних працівників
Дрогобицької міської ради