Ліні Костенко присвячуємо
Вірші Ліни Костенко – це орієнтири у світі почуттів, мрій, роздумів; це філософія життя, просвіт у темних тунелях, вирішальні відповіді на запитання, які щоденно ставить нам доля…
Відомий факт, що маленька Ліна мріяла стати льотчицею, змайструвала парашут з парасолі та старого простирадла -…і стрибнула з горища! На щастя, все обійшлося…Але неозорість польоту завжди була поруч у бездоганній поезії…
Вірш, який Розлуцька Анна Геннадіївна присвятила Ліні Костенко – «Дитиною хотілось неба…» – вдяка за крила,..крила духовної мудрості сакрального поетичного слова!
Благодаті Господа, радісного життя, творчих натхнень та ЗДОРОВ‘Я!
Читаймо, захоплюймось перлинами поетичного слова нашої учительки Анни Геннадіївни… Вірші Анни Геннадіївни – чесні й мужні, – справедливо наголошують колеги – філологи. Здається, традиційні, але й водночас новаторські за змістом, за наповненням філософською енергією думки й почуття, за багатозначністю слова.
Таку поезію важливо читати серцем.
Дитиною хотілось неба,
Дістатись хмари, де ангели сидять…
Та полетіла не туди,.. та ще би-
На парасолях у повітрі не висять…
І мрія так залишилась в пеленах,
Хоч долі захотівся аперкот…
Моя любов жеврілась в генах,
Моя любов-то мій народ…
Та все ж…дозріла моя мрія-
Удосвіта відчула свій маяк!
Так виросли мої безпір‘і крила,
Невидимі,та ангелам на смак…
А.Розлуцька