Культ Івана Предтечі у середньовічному Дрогобичі.

Музей «Дрогобиччина» вітає дрогобичан та гостей міста з великим святом Різдва Пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Івана, яке ми відзначаємо 7 липня.

Між усіма святими Східної Церкви особливо вшановують Івана Предтечу. Його називають Господній Предтеча, бо він був останнім пророком серед безлічі праведників, котрі передбачали пришестя Месії, а також – Святий Іван Хреститель, бо він охрестив Спасителя в Йордані. Йому єдиному присвячується аж сім празників у церковному році: Зачаття, Різдво, Усікновення, Перше, Друге, Третє знайдення голови і Собор Івана Предтечі. Цей пророк був культовим і для давніх дрогобичан, котрі побудували на його честь Предтеченський приділ («емпору» грец.) у церкві Воздвиження Чесного Хреста на Зварицькому передмісті. Записи Синодика свідчать, що у 1661 році братчики цього храму вирішили відновити та розбудувати свою святиню. Не всі парохіяни могли поміститися в головній церкві, зведеній ще у XVст., особливо в час великих празників. Тому коштом членів братства було вирішено збільшити наву та звести новий об’єм дрогобицького храму, який би розширив його у вертикальному плані. Емпора стала автономною церквою в церкві, де також відбувалися богослужіння, хрестили дітей, давали шлюби, сповідали та причащали вірян. Побудова приділу завершилася у переддень празника Різдва Івана Предтечі, тому його освятили 24 червня 1669 р.(за старим стилем), про це є окремий напис на тильній стороні намісної ікони, створеної для емпори. Відтоді у храмі стали святкувати два празники: Воздвиження Чесного Хреста та Різдва Івана Предтечі. Для оздоби інтер’єру Предтеченського приділу члени братства церкви Воздвиження запросили провідного іконописця в регіоні Стефана Поповича Медицького. Цей майстер саме в той час працював у сусідній церкві Святого Юра, виконуючи головний іконостас 1659 – 1669 рр. та монументальні розписи другої половини XVII ст. Очевидно, що замовлення в церкві Воздвиження Чесного Хреста було паралельним для його основноі роботи в церкві Святого Юра. Проте, Стефан Медицький для емпори церкви Воздвиження виконує не лише двоярусний іконостас (1664-1669 рр.), але і повний ансамбль стінопису, присвячений життю та діяльності Івана Предтечі і завершує його у 1672 році. Напис, який засвідчує початок малярських робіт Стефаном Медицьким, та ім’я одного з шанованих членів братства і, водночас, ктитора, є на тильному боці намісної ікони «Одигітрія» іконостасу Предтеченського приділу: «Семион Фецкович помяни єго Господи во царствій небесном Аминь Року Бжого 1664 мця іюня дня 23 Совершився Ікона многогрішний Стефан Мал Поповіч Мед». Найголовнішим сюжетом в іконостасі Предтеченського приділу є храмова ікона «Різдво Івана Предтечі». У її нижньому правому кутку міститься запис про завершення малярських робіт: «Року Божого 1669 написав Робота сія Многогрішний Стефан Попович Медицький». На тильній стороні цієї ікони теж є напис: «Ігнатій Миронов Пом’яни Єго Господи во царствії небесном Аминь РБ 1669 м-ця марта 5», він називає одного з шанованих членів братства цієї церкви, який спричинився до створення цієї ікони. Ще один цікавий напис про одного з ктиторів цього іконостасу є на тильному боці намісної ікони «Христос Пантократор»: «Михаїл Мискович помяни єго Господи в царствії небесном Аминь Р Б 1669 м ця марта 4». Зображення храмової ікони висвітлює подію, коли у родині юдейського священика Захарії та його дружини Єлизавети народився майбутній Предтеча. У Євангелії від Луки розповідається про те, що події народження пророка передувала зустріч, яку називають ще одним Благовіщенням. Діва Марія вирушила провідати свою родичку Єлизавету, яка вже три місяці була вагітною. Коли вони привіталися і Марія обняла її, дитина в лоні матері здригнулася, впізнаючи Богородицю. У такий спосіб здійснювався чудесний Божий задум щодо народження пророка Предтечі у неплідної матері і непорочне зачаття Марії. Найперші із збережених зображень «Різдва Предтечі» знайдені на фресках Софійської церкви в Охриді( Македонія) сер.XI ст. Раньовізантійські взірці зображали праведну Єлизавету на ложі і включали епізод «Наречення імені Івана Захарією». Пізніше, в середньовіччі, на іконах «Різдва Предтечі» стали з’являтися побутові деталі із зображенням стола з наїдками поруч з ложем, а також сцена «Заколисування немовляти». Від XVI століття сцена народження пророка стала частиною житійних циклів. Іконописець Стефан Медицький, компонуючи ікону «Різдво Предтечі», об’єднує кілька епізодів із подій, пов’язаних з народженням Івана Хрестителя. Композиція цього твору складна і багатосюжетна. Передній план ікони зображає сцену «Купелі немовляти» з двома повитухами, одна з яких тримає маленького Івана, стоячи на колінах, а інша – пробує воду купелі. Ліворуч від цього епізоду іконописець малює служницю, яка гріє над вогнищем пеленку для новонародженого, а праворуч зображає молоду дівчину, котра тримає двома руками невеличку колисочку, очікуючи завершення купелі. У середній частині композиції ліворуч, видно ложе Єлизавети . Сидячи на ньому, вона розмовляє з трьома гостями. Біля них автор малює стіл з наїдками. Цю сцену Медицький назвав «Наречення Єлизаветою сина Іваном». Один з гостей сперечається з породіллею, оскільки, за юдейською традицією довгоочікуваних синів називали іменем діда, або немолодого батька. Двоє інших гостей теж сумніваються і звертаються до служителя Захарії, який сидить в іншій кімнаті. До Захарії підійшов служник із дощечкою, на якій священик виводить ім’я «Іван». Цей сюжет також висвітлюється у Євангелії від Луки, де є розповідь про праведну сім’ю Захарії та Єлизавети, які бездоганно дотримувались всіх Законів Божих, проте, у зрілому віці були безплідними та бездітними. Бог почув їхні молитви і надіслав архангела Гавриїла. Він під час служби у храмі мав звістити Захарії про те, що у нього буде син. Ця новина була настільки нереальною, що служитель не повірив ангелу. За це Захарію було покарано німотою. Лише після того, як він написав на дощечці: «Іван імення йому», дар мови до священика повернувся. Стефан Медицький цю сцену називає «Перепитування служителя Захарії про ім’я його сина» і зображає праворуч ложа Єлизавети. Цікавим є той факт, що усі події на іконі «Різдво Предтечі» автором підписані, а давньоюдейське ім’я «Ягве», котре вживається як «Іоанн» і означає «милостивий», Медицький перекладає на місцевий манер «Іван». Унікальним є задній план ікони у вигляді критих галерей, півкруглих веж із видовженими вікнами і гостроконечними завершенями, а також – квадратних у плані будинків з двоскатним дахом, оздоблених декоративними колонами та консолями. Майстер використав прикрасами модулі облюбованого ним і поширеного на той час стилю маньєризм у відтворенні будівель, явно знайомого йому середньовічного міста Дрогобича.

Запрошуємо оглянути твори унікального іконописця середньовіччя Стефана Медицького, які розповідають про життя, звершення та діяльність Івана Предтечі, у Галереї сакрального мистецва музею “Дрогобиччина”.

Зав. відділом сакрального мистецтва музею “Дрогобиччина”

Леся Косаняк