Громада дружня для людей похилого віку: яким прагне бути Дрогобич та що для цього потрібно?

Україна, як і більшість європейських країн, переживає процес старіння населення. За прогнозами до 2030 року частка людей віком понад 60 років в Україні зросте до 25%. Відтак необхідність адаптації інфраструктури міста до потреб маломобільного та старшого за віком населення є очевидною.

Як поєднуються актуальні потреби громади з можливостями місцевого бюджету та як бачить ці процеси керівництво громади – спілкуємось з міським головою Дрогобича Тарасом Кучмою.

Тарасе Ярославовичу, яким є число осіб похилого віку в громаді?

• Після формування Дрогобицької територіальної громади, навколо Дрогобича об’єднались ще Стебник та 32 села. Населення зросло до 122 тисяч осіб, з яких не менше 20% становлять люди, старші 60 років. Війна внесла суттєві корективи у демографічну ситуацію всієї країни і наша громада не є виключенням. Ми втратили багато молодих людей, суттєво впала народжуваність, натомість рівень старшого населення зріс. Співвідношення народжуваності до смертності зараз – це один до трьох а то й більше. Тому демографічні процеси в країні зараз не дуже втішні.

Чимало людей виїхали. Частково кількість населення відновилась за рахунок внутрішньо переміщених осіб. Але мусимо розуміти, що в їх числі також чимало людей старшого віку та осіб з інвалідністю. Тому маємо зараз нові виклики і нові потреби серед населення.

Яка робота ведеться у Дрогобицькій громаді для підтримки осіб похилого віку?

• Тут треба відзначити те, що люди похилого віку є дуже різними. Є категорія людей, яка потребує особливої опіки та підтримки, люди з вадами здоров’я, які не можуть пересуватись самотужки, одинокі люди похилого віку. Це окремі категорії мешканців, які перебувають на постійному контролі наших соціальних служб, знаходяться на обслуговуванні територіального центру соціального обслуговування населення – їх відвідують вдома, надаючи їм необхідні послуги та підтримку.

Окрім цього в громаді діє низка програм соціального захисту населення, спрямованих на підтримку людей старшого віку – це і соціальний захист, супровід, нарахування грошових виплат та пільг. Наші соціальні служби та зокрема управління соціального захисту населення над цим щоденно працюють.

Але я хотів би окремо поговорити про людей старшого віку, які залишаються активними користувачами міської інфраструктури та попри свій поважний вік гуляють вулицями міста, відвідують культурно-мистецькі заходи. Цим людям хочеться приділити окрему увагу. Маємо приклад європейських країн, де люди, виходячи на пенсію, починають жити повноцінним насиченим життям – відвідують театри, кіно, мистецькі виставки, гуляють, подорожують.

На жаль, в Україні зараз маємо зовсім іншу ситуацію. Через війну бачимо жахливі картини – батькам, чи навіть дідусям і бабусям доводиться хоронити дітей чи онуків. А ще – доводиться працювати в пенсійному віці, так як працівники призовного віку працювати не можуть.

На жаль, Україні є куди рости в питаннях забезпечення достойної старості людям. Але ми, як орган місцевого самоврядування, також повинні робити все можливе, аби адаптувати громадський простір під потреби людей старшого віку, людей з інвалідністю. І це не побажання, це вимога часу.

Я вивчав досвід інших країн, зокрема і наших міст-побратимів. Вивчав досвід міст, які є дружними до людей похилого віку. І дуже хочу, аби наше місто також було таким.

Що мається на увазі під словами «Місто, дружнє до людей похилого віку»?

• Всесвітня організація охорони здоров’я впроваджує таку глобальну мережу в багатьох країнах світу. Вона містить відповідні рекомендації до облаштування громадського простору та розвитку ключових сфер – мова йде про зовнішній простір, облаштування будівель, транспорту, житла, можливостей для соціальної та культурної участі людей похилого віку та багато іншого. Там багато рекомендацій.

Але також маємо приклад міст-побратимів, чи тих європейських міст, з якими маємо налагоджене партнерство. Той же Краків може служити прикладом продуманої громадської інфраструктури, відкритості та доступності для всіх. А старша людина, куди б вона не йшла, – чи то на прогулянку, чи по справах, на будь-якому відрізку свого шляху зможе зупинитись та перепочити. В Україні також вже є нормативно-правова база, норми інклюзивності споруд та будівель, технічні стандарти щодо розміщення місць відпочинку в громадських просторах, у тому числі параметри лавок, відстань між ними та вимоги до оточуючого простору. Але в Україні робота над цим лише розпочинається.

Які кроки вже зроблено в Дрогобичі для того, аби місто ставало дружнім до людей похилого віку?

• Робота в цьому напрямку ведеться. Створено Раду безбар’єрності. Вона працює над тим, аби об’єкти інфраструктури в громаді були доступними для всіх мешканців. Прокладено перший безбар’єрний маршрут громадського транспорту. Намагаємось розширювати його, аби включити в нього базові та найважливіші споруди та будівлі соціальної інфраструктури, які відвідують люди.

Проводячи ремонтні роботи в житлово-комунальній сфері ми передбачаємо норми доступності для людей з інвалідністю та людей старшого віку. Насправді це велика комплексна робота, яка ведеться у різних напрямках одночасно і до цього залучені різні структурні підрозділи міської ради.

Робимо те, чого потребують вимоги сьогодення. Адже мусимо розуміти, що людей з обмеженими можливостями буде щораз більше. Багато воїнів повернуться додому з травмами, кількість людей з інвалідністю в громаді виросте. Тому всі ми повинні бути готові психологічно до нових реалій, підтримки тих мешканців нашої громади, які потребуватимуть нашої підтримки та готувати наш простір, наші вулиці, аби вони були доступними для всіх.

 

Якщо повернутись до теми людей похилого віку, які залишаються активними та мобільними, що громада може їм запропонувати?

• Для всіх без виключення категорій осіб у нашій громаді доступні різні послуги. Маємо багату та насичену культурно-мистецьку програму. Театр, музеї, мистецькі виставки, майстер-класи, унікальні пам’ятки культури і архітектури, екскурсії, концерти наших найкращих колективів. Це те, що доступне для всіх. Але питання стоїть в тому, чи однаково воно доступне для всіх споживачів. Чи в рівних вони умовах. Бо якщо молодій людині потрібно 5-7 хвилин, щоб дійти, скажімо, від площі Ринок до Народного дому, то людині похилого віку потрібно вдвічі або й втричі більше і цілком ймовірно, що їй потрібно буде зупинитись та присісти для короткого перепочинку по дорозі. Потрібно аналізувати маршрут з точки зору тої людини, яка ним користується і облаштовувати його відповідно до її потреб. Але загалом покращення громадської інфраструктури сприяє мобільності людей, соціальній активності, проведенні часу на свіжому повітрі, спілкуванні з іншими. Це сприяє підвищенню якості та тривалості життя людей. Тому якщо «старіння населення» є неминучим, треба робити все від нас залежне, аби свої літні роки люди проживали цікаво, почували себе потрібними та залученими до різних процесів в громаді та відчували себе щасливішими.

Що плануєте робити для цього?

• Як мінімум доповнювати нашу інфраструктуру необхідними об’єктами благоустрою і робити громадський простір доступнішим. Я хочу особисто ініціювати і маю надію, що депутатський корпус мене в цьому підтримає, – Програму «Дрогобич: громада дружня для людей похилого віку». Ця програма цілком відповідатиме нашій стратегії, де місто є центром інноваційної економіки та медицини, орієнтованим на людину.

Така програма матиме на меті створення інклюзивного середовища для всіх жителів громади, покращуватиме якість життя та мобільність старших людей та маломобільних груп населення, сприятиме соціальній взаємодії між поколіннями та підтримуватиме активне довголіття і профілактику захворювань серед старшого населення.

Реалізацію цієї програми можна розпочати з доповнення нашого громадського простору зонами для відпочинку старших людей, лавочками в місцях, які цього потребують. Ці локації можна визначити разом з громадою. Розпочати з тих локацій, які маємо і які варто розвивати – це наші парки, узбережжя озер, де можна гуляти та насолоджуватись природою, визначити основні пішохідні маршрути та зони найбільшої активності і поступово доповнювати їх.

Звичайно це питання не одного дня. Але якщо ми будемо працювати разом і докладати для цього зусилля – я переконаний, що воно дасть правильні результати. Створення комфортного, доступного та інклюзивного середовища для людей похилого віку є не лише нашою соціальною відповідальністю, але й стратегічною інвестицією в майбутнє нашої громади.

Реалізація програми “Громада дружня для людей похилого віку” дозволить створити умови для активного та здорового старіння населення Дрогобицької громади, підвищити якість життя людей похилого віку та сприятиме формуванню інклюзивного суспільства з урахуванням потреб усіх вікових груп.

спілкувалась Ніна Федько