Дискримінація у сфері праці, що потрібно знати?

Конституція України гарантує кожному громадянину право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому на законодавчому рівні забороняються будь-які форми дискримінації.

Забороняється, зокрема, порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об’єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, тощо.

Перше що потрібно зробити особі, яка зазнала дискримінації на роботі та бажає звернутися за захистом своїх прав це визначити, яка дискримінація відбулася: пряма чи непряма, коли саме відбувся факт порушення та чи є докази факту дискримінації.

У випадках коли вчинювані дії підпадають під ознаки кримінального чи адміністративного правопорушення необхідно звертатися до правоохоронних органів.

Не вважаються дискримінацією у сфері праці обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров’я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.

Відділ з питань праці, аудиту та соціально-трудових відносин