Дрогобич вшановує Героїв, які змінили історію України ціною власного життя

Сьогодні в Україні відзначають 6-ті роковини трагічних подій 2014 року та вшановують Героїв Небесної Сотні, які змінили історію України ціною власного життя.

Дрогобичани відзначили День Героїв Небесної Сотні спільною молитвою та віче-реквіємом у Сквері Героїв Небесної Сотні.

Чисельною присутністю участь у заході взяли мешканці Дрогобича, молодь, освітяни, медики, громадські діячі, представники громадських та політичних об’єднань, службовці, депутати та керівництво міста: міський голова Тарас Кучма, секретар ради Олег Хрущ, заступники міського голови Ігор Герман та Володимир Коцюба.

Чин панахиди відслужили представники духовенства СДЄ УГКЦ. Опісля до учасників заходу звернувся єпископ-помічник СДЄ УГКЦ Григорій Комар, який нагадав про цінності, які сповідували Герої Небесної Сотні.

«Ми повинні як в цей день, так і кожного дня пам`ятати, за що ж Герої Небесної Сотні віддали своє життя. А вони віддали його за гідність, за честь, за свою державу, яку вони дуже любили. А тому тепер кожен з нас повинен подумати: чи поважаємо ми честь і гідність, коли нівелюємо перемогу Героїв і починаємо задумуватись, під яким пам’ятником кому зустрічатись. Лише на нас лежить відповідальність, коли топчемо пам’ять наших Героїв.

Але, впевнений, що як і тоді, кожен з нас сьогодні готовий стати на захист тих ідеалів і тої мрії, за яку віддали своє життя Небесна Сотня, Небесні Тисячі і тисячі наших людей.
Слава Україні!», — звернувся до громади міський голова Дрогобича Тарас Кучма.

У ході заходу керівництво міста разом з дрогобичанами поклали квіти та лампадки до пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні, а представники Дитячого парламенту запустили у небо більше десятка повітряних ліхтарів.

Вела захід Уляна Воят.

Також цього дня міський голова Тарас Кучма спільно з депутатом міської ради, в.о. міського голови у пост-майданівські часи Романом Курчиком поклали квіти до пам’ятного знаку Героям Небесної сотні та Захисникам незалежності України, який розміщено на фасаді Катедрального Собору Пресвятої Трійці.

Нагадаємо, 20 лютого 2014 року загинуло найбільше активістів Майдану. Серед них були і дрогобичани, які одними з перших за покликом серця та з любові до рідної країни, полишили свої домівки, своїх рідних і вирушили на Майдан. У той буремний час від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці за офіційною інформацією загинуло близько сотні осіб, серед яких були й дрогобичани Йосип Шілінґ, Богдан Вайда та Олег Ушневич. Постраждали близько 700 осіб. Серед потерпілих поранення отримали також дрогобичани Василь Михалко, Василь Гуцул та Юрій Андрушков.

Про полеглих героїв

Олег Ушневич народився в 1982 році в Дрогобичі в сім’ї працівників дрогобицького нафтопереробного заводу (теперішнє ВАТ «НПК-Галичина») Михайла та Євгенії Ушневич. Мав молодшого брата. Мати померла під час пологів, коли Олегу було 3 роки. Михайло Ушневич дотепер працює зварником на «НПК-Галичина». Свого часу Олег вчителював на Сколівщині. В останні роки виїжджав на заробітки до Португалії. На Майдані у Києві Олег Ушневич був з першого дня. Там і загинув від кулі снайпера…

Поховали його 23 лютого на Сколівщині, звідки походить батько, там мешкають родичі.

Богдан Вайда народився в 1965 році у Стебнику. Неодружений. Останні роки життя мешкав з матір’ю у с. Летня Дрогобицького району. Маму поховав 13 лютого 2013 року. За братом сумують дві рідні сестри Марія та Любов.

Був палким патріотом України. На київський Майдан поїхав 19 лютого. Зранку наступного дня, приїхавши до Києва, зателефонував сестрі: «Любо, тут справжня війна! Стріляють…», — після цього розмова обірвалася.

Того ж дня по обіді до Летнянської сільради зателефонували і повідомили про смерть Богдана Вайди, котрий загинув від кулі снайпера-вбивці.

Поховали героя 22 лютого у Летні.

Йосип Шилінг народився в 1952 році у с. Вороблевичі Дрогобицького району у багатодітній сім’ї. Мав 8 братів та сестер. Одружившись, переїхав на постійне проживання до Дрогобича. Разом із дружиною Анною народили та виховали двох доньок, які подарували дідусеві та бабці чотирьох онучок.

За професією – будівельник. Останні роки часто їздив на заробітки до Італії. Дружина і зараз працює в Італії.

На київський Майдан їздив кілька разів, затримувався там надовго. Хотів жити у вільній, заможній країні – аби внуки не шукали щастя по закордонах.

Загинув 20 лютого від кулі снайпера біля Жовтневого палацу у Києві.

Поховали загиблого у с. Вороблевичі 23 лютого.

Герої не вмирають! Вони дивляться на нас з небес, стоячи на варті України, яку вони так гаряче і жертовно любили.