Читай українське!
Книга – це світ,
Книга – це подорож,
Книга – це друг,
Книга – це мрія,
Книга – це життя,
Книга – це скарб,
Книга – це порадниця,
Книга – це ліки.
Активний початок активного тижня. І я рада, що ми починаємо його з чудової новини. Учні 5 класу гімназії №15 імені Степана Бандери, класний керівник Химин Ю.Я. провели флешмоб « Читай українське».
«Забута казка – це золоте намисто, яке впало на морське дно», – кажуть старі люди. І щоб не втратили наступні покоління такої намистинки, мандрують рідним краєм п’ятикласники, розшукуючи народних мудреців, які зберігають безліч народних книжок.
Книга може впливати на людину, роблячи її іншою. Бо коли читаєш цікаву книжку, весь час хочеться дізнатися, що буде далі, а головний герой стає кумиром. На мою думку, книга зцілює світ, робить його добрішим, казковим або і фантастичним.
У нашій гімназії є справжнє «книжкове місто» з вулицями і площами, палацами і будинками. Це наша шкільна бібліотека. Є тут і свої мешканці – звичайнісінькі книги. Вони живуть на своїх полицях. У кожної своє місце, чекають читачів. Тихо в бібліотеці. Мовчать книжки, про щось своє розмірковують. Але я знаю: як тільки візьмеш книжку в руки, відкриєш першу сторінку – почне вона розповідати свої історії. Вона таємниче поведе у незнайомий, цікавий і дивовижний світ, познайомить з прекрасними людьми, відповість на безліч питань. Але як же знайти потрібну книгу? І тут на допомогу завжди мені приходить наш шкільний бібліотекар Химин Юлія Ярославівна. Вона справжній провідник у мудрому царстві книг, бо і порадить, і підкаже, і розповість, що і як прочитати. Карантин вніс свої корективи у наше життя, але на сторінках гімназії Юлія Ярославівна представляє історії про книги, заохочує читати.
Школярі поділилися своєю історією, помітили, що книжки дуже схожі на людей, бо мають власний характер, власний погляд на різні події, мають власну долю – так, як і ми. Кажуть, що книжка мовчить. А наші книжки з нами розмовляють, коли я їх читаємо. Для нас книжка багато значить, з нею завжди цікаво.