Антін Пилиховський: призабутий український митець.
Антін Пилиховський: призабутий український митець
(до 160-річчя від дня народження).
Видатний львівський графік і живописець Антін Пилиховський був яскравим представником історичного жанру в образотворчому мистецтві кінця ХІХ – початку ХХ ст. Нині його називають «українським Матейком». Як писав відомий історик М. Грушевський: «…такі його образи, як «Хрещення України», «Бій із татарами довкола Десятинної церкви» та ціла низка інших, репродукованих у настінних літографіях, розійшлися широко по Галичині й мимоволі заспокоювали голод громадянства на цього роду мальовану літературу…».
Антін Пилиховський навчався у Краківській академії мистецтв у 1877-80 рр., яку на той час очолював Ян Матейко, і саме під впливом його творчості зацікавився історичною тематикою. Ректор відразу звернув увагу на талановитого студента – той навчався в академії, отримавши спеціальну стипендію від міста Перемишля, а, здобувши дві перші премії за свої твори, був переведений посеред навчального року відразу на вищий курс…
Згодом Я. Матейко, який став почесним гостем Археологічно-бібліографічної виставки, організованої Ставропігійським інститутом у Львові в 1888-1889 рр., порекомендує її відвідати своєму учню, на той час вже відомому львівському художнику. Антін Пилиховський високо оцінив представлену унікальну спадщину українського релігійного мистецтва, яка проходила під гаслом «Позбирайте крихти, щоб не пропало ніщо», і зробив замальовки інтер’єрів виставкових залів та окремих пам’яток…
Свій шлях до визнання молодий художник під псевдонімом Владимирський розпочав із представлення робіт на господарсько-промисловій виставці в Коломиї у 1880 р. Це була визначна подія в культурному житті Галичини, де вперше виставлялися українські малярі К. Устиянович, А. Пилиховський, Е. Витвицький, І. Романовський… Для цієї виставки Корнило Устиянович виконав великий портрет цісаря Франца Йосифа І, який особисто відвідав захід, а Антін Пилиховський – «один невеличкий олійний образ з народного життя та два більші, представляючі Хмельницького і Шевченка…», які отримали схвальні відгуки.
Художник від 1886 р. постійно проживав у Львові, плідно працював над створенням портретів та багатосюжетних картин, ретельно опрацьовуючи першоджерела та численні мистецтвознавчі розвідки. А.Пилиховський долучається до «Товариства для розвою руської штуки», створеного в 1898 році за ініціативи І. Труша у Львові. Головною метою було відродження і популяризація українського мистецтва, тож виставки, організовані товариством, «причинилися до оживлення мистецького життя Галицької Волости й ферменту у власному лоні, який виявився в розмежуванні мистецтв від ремісників-професіоналів…».
Перша виставка відбулася у 1898 р. у залах польського «Сокола», друга – у 1900 р. в Народному домі, де К. Устиянович представляв «Мойсея», І. Труш – портрет митрополита Сембратовича, а А. Пилиховський – свою роботу «Пречиста Діво, мати Руського Краю»…
Картини А. Пилиховського значною мірою стали відомими завдяки співпраці зі львівським мистцем-літографом А. Андрейчином, який популяризував українську історію та її діячів. Висока мистецька цінність цих літографій нині може бути оцінена у музейних збірках, адже вони стали рідкістю. На жаль, втрачено і значну частину оригінальних творів художника…
У відділі історії музею «Дрогобиччина» експонується літографія картини «Посли папи Інокентія IV передають королівську корону галицькому князеві Данилові», створеної у 1884-1886 рр. (місцезнаходження оригіналу нині невідоме). Художник творчо переосмислює цю історичну подію, яка відбулася в дорогичинській церкві Пресвятої Богородиці у грудні 1253 р., зобразивши у центрі композиції ікону «Богородиця Одигітрія». Князь Данило Романович, який сидить на підвищенні в оточенні свити, приймає від легата Папи Римського Опізо та прусського архиєпископа Альберта королівські клейноди. Основні фігури виділені освітленням, яке падає на них через відчинені двері, крізь які видніється давнє надбужанське місто…
Ще одна літографія картини «Пречиста Діво, мати Руського Краю», яку А. Пилиховський створив у 1900 р., експонується у відділі сакрального мистецтва музею. Оригінальний образ, за спогадами очевидців, був запрестольною іконою у зведеній у той час церкві Чесного Хреста на Кальварії Пацлавській Добромильського повіту (тепер територія Польщі) – відомого осередку прощ і відпустів. Цей храм Перемиської єпархії був зруйнований, невідома і доля іконописного твору…
Тут простежується спроба нового підходу до церковного сакрального мистецтва – художник додає нові оригінальні елементи «українського стилю». В основі сюжету – зображення Богоматері з малим Ісусом, що сидять на хмарині, а над ними простягається гілка квітучого «дерева життя». У підніжжі їх вітають букетами польових квітів двоє дівчаток і хлопчик, який грає на сопілці, діти – в українському національному вбранні. Позаду видніється невеличка сільська хатина з огорожею…
Цікаво, що цей образ у дерев’яній різьбленій рамі було знайдено у церкві Введення Богородиці до храму в с. Вовче Турківського району, яку в 1680 році звів майстер-тесля Григорій із Дрогобича.
У 1896 р. робітня А. Андрейчина на основі картин А. Пилиховського видає також серії літографій «Київські і галицькі князі», «Козацькі гетьмани», альбом літографій «Рисунки знаменитих церков Малої, Великої і Білої Руси» тощо. На кошти Ставропігійського інституту у Львові виходить «Руський календар з зображеннями святих і празників» та альбом «Князі греко-католицької церкви від часів відновлення Галицької митрополії».
Антін Пилиховський створював чудові твори на церковну тематику і виконував багато замовлень для храмів. У 1884 р. малював ікони для церкви архистратига Михайла в селі Дора біля Яремчі на Прикарпатті: «Св. Ольга», «Св. Володимир» і «Богородиця як цариця Русі», а також «Св. Кирило» і «Св. Мефодій», з яких нині збереглися лише перші три. Згодом виконував живописні роботи для церкви Покрови Пресвятої Богородиці у с. Криве і церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Тересва Тячівського р-ну на Закарпатті, проте майже всі його роботи зазнали значних перемалювань…
Для Преображенської церкви у Львові художник створив ескізи дев’яти вітражів із зображенням найпопулярніших в українській традиції святих. На жаль, одні з перших зразків українського вітражництва, виконані інсбрукською фабрикою у 1897-98 рр., до сьогодні не збереглися.
Цікавою сторінкою у творчості художника була співпраця із львівським часописом Śmigus, що мав сатиричне спрямування, проте А. Пилиховський на титульних сторінках впровадив серію «прекрасні львів’янки», де навіть у комічній ситуації жінка завжди залишалася привабливою і витонченою…
Призабутий і досі належно не пошанований художник Антін Пилиховський залишив по собі великий творчий спадок, який, на жаль, далеко не весь зберігся до наших днів, відтак його твори нині стали музейними раритетами. Український митець завжди намагався донести знакові події нашої історії і культури, виписуючи їх у найменших деталях, і саме на них «вивчали в Галичині історію давноминулих літ»…
Зоряна Кордуба,
музей «Дрогобиччина».