У Галереї сакрального мистецтва зберігається ікона Яна Квятковського «Зачаття Анни» 1740-х років XVIII ст.

Зачаття святої Анни 22 грудня (за новим стилем) християни східного обряду відзначають свято Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці, яке встановлене в день, через 9 місяців після якого, святкують Різдво Богородиці.

Найбільш ранні згадки про це з’являються у богослужбових книгах в першій половині VIII століття (канон Андрія Критського, проповідь Георгія Нікомидійського та ін.). Святе Письмо безпосередньо не розповідає про зачаття Анни. Найпоширеніші джерела, які висвітлюють цю тему, – апокрифічне Протоєвангеліє Якова та перекази і традиції церкви. З них дізнаємося про історію життя батьків Пресвятої Богородиці – Якима та Анну, які походили із знатної родини, проте, не могли користуватися ніякими суспільними перевагами. Вони були працьовитими та глибоко віруючими, жили в достатку і були б щасливими, якби Господь не зробив їх неплідними. У часи Старого Завіту відсутність дітей вважалася найбільшою Божою карою. Закон забороняв приймати дари і пожертви від бездітних батьків. Над праведним подружжям глумилися і зневажали до самої старості, бо від них «відвернувся Бог».

Зрештою, Яким вирішив усамітнитися на сорок днів у пустелі, щоби строгим утриманням вимолити у Бога милість. У той час праведна Анна побачила гніздо з пташенятами і слізно попросила у Бога стати плідною, обіцяючи принести в дар Богу народжене дитя. Як тільки Анна вимовила слова обітниці, їй з’явився архангел Гавриїл зі звісткою, що в неї народиться донька. Цю новину ангел також звістив Якимові. Зраділе подружжя зустрілося біля воріт Єрусалиму і поспішили до храму, щоб скласти подяку Богові і повторити Йому обіцянку. В той момент праведна Анна зачала благословенну донечку, яка згодом стала Богоматір’ю.

Східна церква називає батьків Богородиці Якима і Анну «Богоотцями», бо вони були предками Ісуса Христа і щоденно до них на відпусті Служби Божої здійснюється молитва.

Святу Анну здавна особливо вшановували українці, її іменем , яке у перекладі з івриту означає «милість», «благодать», називали дівчаток, щоб випросити в Господа благодатної долі своїй дитині.

До святої праведної Анни молилися бездітні сім’ї про дарування довгоочікуваного потомства й вагітні жінки – про вдалі пологи і здоров’я матері та дитини.

Дуже своєрідно тема «Зачаття Анни» висвітлювалася в живописі. Художники часто малювали незображуване, надаючи своїм творам унікального символічного наповнення.

У Галереї сакрального мистецтва зберігається ікона Яна Квятковського «Зачаття Анни» 1740-х років XVIII ст., яка походить зі Стрийщини. З огляду на розміри, створена вона була як центральна ікона бічного вівтаря. Автор зобразив літнього віку подружжя – ліворуч Анну та праворуч Якима, фронтально, в повний ріст. Праведна Анна тримає молитовно складені руки, просячи в Бога милості. Яким праворуч неї правою рукою підтримує дружину, а ліву притулив до грудей у прохальному жесті. З грудей кожного з подружжя проростають стеблини, які увінчується яскраво-червоною квіткою, а на ній видно маленьку дівчинку, котра молиться – Марію. Квітуча рослина в іконописі символізувала багатство.

Ян Квятковський зобразив на своїй іконі молитву у вигляді квітки, з якою зверталися Яким та Анна до Бога, просячи примноження в своїй родині. Для знедолених батьків поява дитини стала б найбільшим скарбом. Одночасно автор малює стебла цієї квітки, що ростуть з грудей батьків, вони символізують обітницю, яку складало подружжя. Головний символ цього твору художник виконав у вигляді зображення маленької дівчинки – єдиного і сокровенного прохання Якима та Анни. Одежі батьків Діви Марії відтворюють одяг заможних міщан того часу, що символізує належність подружжя до вищого суспільного класу. Створюючи ікону «Зачаття Анни», відомий художник доби бароко Ян Квятковський намагався показати такі абстрактні поняття як «молитва», «обіцянка» та «прохання». Їх майстер втілив у символічних образах і надав їм глибокого філософського звучання.

Леся Косаняк, зав. відділом сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина».