4 вересня 1985 року у виправній колонії біля села Кучино Пермської області під час чергового ув’язнення помер видатний український поет та політичний активіст — Василь Стус.

4 вересня 1985 року у виправній колонії біля села Кучино Пермської області під час чергового ув’язнення помер видатний український поет та політичний активіст — Василь Стус. ⠀

Рівно за 20 років до того, 4 вересня 1965 року, Стус вперше голосно виступив проти радянського режиму разом з Іваном Дзюбою та В’ячеславом Чорноволом. Це відбулось на презентації фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків». Тоді Стус крикнув: «Хто проти арештів невинних людей — встаньте!». Після цього проти поета та його громадянської позиції повстала радянська репресивна система.

Вперше Стуса заарештували у 1972 році, звинувачуючи в «антирадянській агітації та пропаганді», та винесли вирок про 5 років ув’язнення та 3 роки заслання. У другій судовій справі, вже у 1980 році, його звинувачували за тією ж самою статтею і присудили 10 років в’язниці і 5 років заслання на Уралі. ⠀ Попри нелюдські умови життя, Василь Стус звертався прямо з в’язниці до Верховної Ради з проханням позбавити його громадянства, а також заочно став членом PEN-клубу. У короткий період свого перебування на волі він вступив до Гельсінської групи. ⠀

За словами Євгена Сверстюка: «То був чоловік, який говорив і писав за будь-яких обставин ясно, як перед Богом, і платив за це життям». ⠀

Попри те, що значна частина його творчого доробку знищувалась у таборах, частина все ж-таки вийшла друком. У 1991 році цю збірку поезій під назвою «Дорога болю» нагородили Шевченківською премією, а самого Василя Стуса намагались висунути на Нобелівську премію. ⠀

Деталі його смерті у Кучино невідомі — за офіційними даними причиною загибелі став серцевий напад. ⠀

Проте досі багато хто сумнівається у «природності» його смерті. Стуса перепоховано в Києві на Байковому кладовищі.

В бібліотеці-філіалі №3 Дрогобицької ЦБС ви зможете ознайомитись з книжкою Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса» ⠀