30 липня — Всесвітній день боротьби з торгівлею людьми
Всесвітній день протидії торгівлі людьми був започаткований у 2013 році Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй з метою підвищення рівня поінформованості громадян стосовно глобальної проблеми торгівлі людьми, привернення уваги до важкого становища жінок, чоловіків і дітей, які стали жертвами цього злочину, а також заохочення людей активно допомагати постраждалим і протидіяти торгівлі людьми.
Торгівля людьми – це форма сучасного рабства та порушення прав людини, від якої потерпають чоловіки, жінки та діти.
Внаслідок російської агресії тисячі українців змушені були покинути Україну та вирушити за кордон у пошуках безпечного місця проживання. Жінки з дітьми на руках залишили свої домівки, у більшості випадків, не маючи при собі засобів для існування. У пошуках роботи та покращення соціального становища наші громадяни можуть стати жертвами злочину та постраждати від торгівлі людьми. Існують злочинні угрупування, які можуть скористатися уразливим становищем. Вони можуть обманом, шантажем або насильством обмежити свободу жертви та примусити до трудового або сексуального рабства.
Здавалося б, людство давно забуло про явище работоргівлі, яке більшість з нас асоціюють з давньою та середньовічною історією – кріпацтвом, «чорним рабством» та іншими подібними явищами. Проте, як свідчать факти, работоргівля є цілком сучасною реалією, чиє існування має потужне економічне підгрунтя. Ця проблема має глобальний характер, адже постраждати від торгівлі людьми може людина будь-якого віку, статі, походження, з будь-якою освітою і рівнем достатку.
Упродовж 12-ти місяців фахівцями організації БФ «Карітас-Дрогобич» у Дрогобицькому регіоні було виявлено 31 особу, що постраждала від торгівлі людьми, надано їм необхідну допомогу та супровід.
Види експлуатації: трудова – 29, втягнення в кримінальну діяльність – 1, примусова реабілітація – 1.
Кількість випадків експлуатації у таких країнах: Польща – 16, Україна – 5, Італія – 4, Чехія – 3, Німеччина – 1, КНР – 1, Литва – 1.
Стать: чоловіки – 16, жінки – 15.
Освіта: вища – 6 ос., професійно-технічна – 21, середня – 4.
Вік: 18 – 35 років – 10 осіб, 35 – 60 років – 16 осіб, 60 і більше – 5 осіб.
Сімейний стан: одружені -14, розлучені – 3, неодружені – 10, вдовець (вдова) – 4.
Діти: немає дітей – 10, 1-2 дитини – 19, 3 та більше дітей -2.
Кількість отриманих державних статусів ОПТЛ (осіб, що постраждали від торгівлі людьми)-5.
Статус потерпілого в кримінальному провадженні за ст.149 ККУ – 5.
Пенсіонери, полонені, люди з інвалідністю та іншуі статуси – 5.
Злочин «торгівля людьми» зазвичай прихований. Його жертви не хочуть згадувати й переповідати пережиті ними жахіття. Серед постраждалих не лише молодь. Тут немає вікових обмежень. У жебракування втягують як дітей, так і літніх людей.
Поняття «торгівля людьми» набуває нового змісту. Якщо раніше йшлося здебільшого про сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало в себе широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів.
У багатьох випадках особа дізнається про дійсні «умови договору» лише після своєї появи в місці призначення, коли в неї відбирають паспорт, вдаються до фізичного та психічного насильства щодо неї, вимагають відпрацювати гроші, витрачені на оформлення документів, віз та проїзних квитків.
Відповідно до сучасного визначення «торгівлі людьми» вона визначається і без ознаки перетинання державних кордонів. Адже є велика кількість випадків «внутрішньої» торгівлі людьми, що відбувається під час переміщення людей з одного регіону в інший у межах однієї країни. Такі особи страждають від насильства не менше тих, кому доводиться перетинати кордон.
Україна була серед перших країн у Європі, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Існує чимало різноманітних видів експлуатації: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях, використання в порнобізнесі, використання у військових конфліктах, залучення до злочинної діяльності, трансплантація чи насильницьке донорство, рабство і ситуації, подібні до рабства, примусова праця, залучення в боргову кабалу.
Держава вживає заходів з попередження торгівлі людьми та боротьби з нею, притягнення до відповідальності злочинців та надання допомоги постраждалим.
Та попри все, проблема торгівлі людьми не може бути розв’язана на рівні однієї країни: нові виклики та загрози вимагають консолідації – як зусиль інституцій на державному рівні та міжнародної спільноти, так і зусиль кожного з нас. Та для того, щоб протидіяти цьому явищу, необхідно чітко розуміти його основні елементи.
Слід зазначити, що Україна докладає багато зусиль у сфері протидії торгівлі людьми, особливо в частині поширення Національного механізму взаємодії суб’єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми.
Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів.
Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини в сучасному світі вимагає об’єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни.
Нагадай друзям та рідним про правила безпечного працевлаштування і безпечної подорожі. А якщо влаштовуєшся на роботу, переконайся, що все безпечно: телефонуй на 527 — Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів.