«Як  умру, то поховайте…на Вкраїні милій»: у Дрогобичі вшанували 162-гу річницю перепоховання Тараса Шевченка

Сьогодні, 22 травня, Україна відзначає 162-гу річницю з дня перепоховання Пророка українського народу, – Тараса Григоровича Шевченка. Шевченка перепоховали на Чернечій горі поблизу Канева, бо ще за життя він заповідав «Як умру, то поховайте, мене на могилі, серед степу широкого, на Вкраїні милій…».

У Дрогобичі річницю перепоховання Кобзаря вшанували традиційно біля пам’ятника Тарасові Шевченку, де зібралось духовенство, керівництво Дрогобицької громади та депутатського корпусу ради, представники просвітянських організацій та мешканці громади.

Віче розпочали з пісні «Думи мої, думи мої..» у виконанні Бояну Дрогобицького, після чого відбулась спільна поминальна молитва під супроводом священнослужителів Дрогобича та владики СДЄ УГКЦ Григорія (Комара).

“Разом з молитвою, лампадками та квітами, ми приносимо до пам’ятника Тарасові Шевченку почуття вдячності. За те, що він зумів бути голосом Божим для нашого народу. Бо своїми словами він будив гідність українців і передвіщав Україні велике майбутнє, яке здобудемо після нашої боротьби” – наголосив владика Григорій.

Після спільної молитви, з промовою виступив міський голова Тарас Кучма.

“Сьогодні кожен з нас має задати собі питання – що ми робимо для того, щоб виконати заповіт Шевченка? Що ми робимо в часі, коли один Тарас вже не з нами, а інші Тараси гинуть на фронті за Україну, за кожного з нас. Нам не може бути байдуже. Так як перепохований та достойно вшанований Шевченко, так само маємо достойно вшанувати пам’ять інших новітніх Героїв. Маємо берегти пам’ять, берегти сакральну велич нашого народу і разом йти до перемоги” – відзначив Тарас Кучма.

Після пісні-прощання відбулось спільне покладання квітів та лампадок до пам’ятника Тарасові Шевченку, – Генію та Пророку, чиї твори крізь століття не втрачають своєї актуальності та мотивують українців не коритись ворогу, а боротись за вільну, сильну та успішну Україну.