Перший в Україні: У Нагуєвичах відкрили пам’ятник Петрові Франку
У День захисника України, створення Української повстанської армії, свята Покрови Пресвятої Богородиці, у Нагуєвичах на території літературно-меморіального музею Івана Франка урочисто відкрили пам’ятник Петрові Франку. Як наголосили організатори дійства, захід присвятили 130-й річниці від дня його народження.
Освятили пам’ятник єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ владика Григорій Комар та архієпископ Дрогобицько-Самбірської єпархії ПЦУ владика Яків.
Під виконання державного Гімну України, який у супроводі військового оркестру виконали Наталія Цигилик-Чумак та Андрій Боженський, представники Станиці Дрогобицького Пласту урочисто підняли державний прапор України.
Урочисте відслонення пам’ятника Петрові Франку було доручено внуку Петра Франка – Петру Галущаку, ректору Дрогобицького педуніверситету ім. І. Франка, професору Надії Скотній та директору державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдану Лазораку.
Серед запрошених та гостей дійства, з нагоди відкриття пам’ятника, виступив й міський голова Дрогобича Тарас Кучма. Разом з міським головою участь у дійстві взяли заступник міського голови Володимир Коцюба та начальник відділу освіти Петро Шев’як, депутат ЛОР Анрій Ковч.
Також участь у заході взяв голова ЛОДА Максим Козицький.
Виготовленням пам’ятника займався скульптор Іван Мисакович.
Довідково. Петро Франко – найменший син в родині Івана Франка та Ольги з роду Хоружинських. Народився 28 червня 1890 року в батьковому селі Нагуєвичі.
Доля подарувала йому лише 51 рік. За своє коротке й передчасно обірване життя Петро Франко зробив неоціненний внесок у становлення української державності, авіаційну, видавничу та дослідницьку справу, розвиток спорту, молодіжного руху та хімічної науки.
Спортовець, пластун, січовий стрілець, сотник УГА, авіатор, учений-хімік, винахідник, письменник, педагог, депутат, громадський діяч, перший директор меморіального музею Івана Франка у Львові.
Він був одним із засновників та першим головою Українського спортового гуртка , що діяв при Львівській академічній гімназії. Був гравцем першої дружини копаного мʼяча УСК, грав у складі футбольної команди «Україна», член українського гімнастичного товариства «Сокіл-Батько».
У 1911 році Петро Франко разом з Іваном Чмолою та Олександром Тисовським заснували перший таємний скаутський гурток «Пласт». Він є автором назви «Пласт». У 1914 році за його ініціативи був скликаний перший з’їзд пластунів Галичини і Буковини. Петро Франко написав та видав 15 книжок про «Пласт».
У 1914 вступив до лав УСС. Служив у піхоті четарем сотні Романа Сушка. За героїзм нагороджений найвищою відзнакою Австро-Угорщини «Срібна медаль За Хоробрість Другої Степени».
Завдяки Петрові Франку було облаштовано першу авіаційну базу в м. Красному (під Львовом).
Його зусиллями до 1919 року авіазагін УГА налічував 35 старшин та 300 вояків і складався з трьох авіаційних сотень, авіашколи, технічної сотні й сотні обслуги. Сотник армії ЗУНР Петро Франко здійснив понад 50 бойових вильотів за лінію фронту. У 1919 році голова Директорії УНР Симон Петлюра присвоїв Петрові Франку чин полковника армії УНР. У квітні 1919 року Франко за рішенням уряду ЗУНР вирушив до Белграда, щоб у складі Міжнародного Червоного Хреста займатися питаннями звільнення військовополонених.
У листопаді 1923 р. він закінчив Львівську політехніку на відділі технічної хімії з відзнакою. Автор підручника з неорганічної хімії та енциклопедичного словника з хімічної термінології, автор 36 винаходів у галузі хімії (з переробки молока за допомогою електрики).
У 1939-1941 роках працював деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові. У 1940 році обраний депутатом до Верховної Ради УРСР.
У червні 1941 вивезений радянською владою зі Львова на схід. За одними даними, загинув 28 червня 1941 року при спробі втечі з потяга, за іншими – у Великому Глибочку разом з Кирилом Студинським потрапили під бомбардування нацистів та здійснили спробу втечі, однак були розстріляні конвоїром. Ще одна версія – загинув у катівнях НКВС влітку того ж року. За даними шифротелеграми НКДБ СРСР № 11569 від 6 липня 1941 року, Петро Франко разом із Кирилом Студинським та Михайлом Донцем був заарештований у Києві співробітниками НКДБ за вказівкою Микити Хрущова. В цій шифротелеграмі виконавець пропонує розстріляти заарештованих у зв’язку з тим, що евакуація вищевказаних осіб з Києва може мати ускладнення та просить надання негайних вказівок.
Місце поховання невідоме.
За інформацією державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі»