Музей “Дрогобиччина”. Покрова Пресвятої Богородиці.
Покрова Пресвятої Богородиці.
14 жовтня православні християни відзначають свято, яке не має аналогів в інших обрядах – день Покрови Божої Матері. Про нього вперше згадується в давньоруському житійному збірнику – «Пролозі» ХІІ ст., де вказано повну назву празника «Покрова Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії».
Один з переказів свідчить, що у цей день 910 року військо давніх русів на чолі з Аскольдом взяло в облогу центр православ’я — Царгород (Константинополь), намагаючись захопити місто. Мешканці столиці Візантії зібралися у храмі на її околиці – Влахерні, і в гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. Саме у цій святині віддавна зберігалися ризи Богоматері, омофор (покривало для голови) і частина пояса ( в V столітті їх перевезли сюди з Палестини).
Велике чудо сталося під час нічної служби, коли Богородиця з’явилася перед віруючими та вкрила їх своїм покровом (омофором). Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Вражені подіями, Аскольд та його дружинники відступили і, як зазначають окремі джерела, пізніше прийняли святе хрещення та стали одними з перших на Русі християнами.
Після цих подій встановився культ Покрови Богородиці і в Україні він розвивався своєрідним чином. Найдавніша українська пам’ятка «Покров Пресвятої Богородиці» ( с. Малнів, НХМУ) датується лише XII- XIII століттями, де майже дослівно ілюструється Влахернська легенда. Варіанти зображень Покрови, які виникли пізніше, часто перегукувалися або навіть поєднувалися з ілюстраціями Богородичного Акафісту. Доволі поширеним в епоху середньовіччя стає тип Покрови, який називався як один з Ікосів Акафісту: «Всіх скорботних Радість», його іноді трактували як «Мати Неустанної помочі», або «Мадонна Милосердя» ( від італ. сюжету «Мадонна делла Мізерікордія», яка поширилася в тогочасному західному мистецтві). Вже у XVII-XVIII ст. похідний варіант «Покрови», а саме – її відредагований тип «Мадонна Милосердя» стає найулюбленішим в українському малярському мистецтві, композиційна побудова якого давала можливість зображати під покровом Богородиці конкретних осіб, де стали розміщувати портрети ктиторів або їх родичів.
Для дрогобицької церкви Воздвиження Чесного Хреста члени братства у 1712 році замовили створення хоругви, на лицьовому боці якої було зображення храмової ікони. Інший бік хоругви мав композицію «Богородиця всіх страждущих» («Мадонна Милосердя»). Сьогодні хоругва зберігається у Галереї сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина». Цей сюжет є певним переосмисленням окремих клейм зображення «Акафісту Пресв. Богородиці» XVII ст., виконаного на північній стіні нави церкви Святого Юра в Дрогобичі та хронологічно і тематично наближений до настінного малярства «Мати Неустанної помочі» XVIII ст., створеного у бабинці цього ж храму. Проте, живопис хоругви має іконографічні та стилістичні особливості .
У центрі композиції «Богородиця всіх страждущих» дрогобицької хоругви художник виконав Богоматір майже в повний ріст з розведеними в боки руками. Одягнена Вона в дорогі шати блакитно-вохристого кольору, розшиті позолоченими стилізованими квітами та декоровані дорогоцінним камінням. На голові Пречиста має покров, який, нависаючи на Її руках, творить своєрідний захист для людей, зображених біля Її ніг. Люди згруповані у восьми клеймах, які є ілюстраціями Ікосів Акафісту і мають назву:
– «Піклування про сиріт»;
– «Рятування від розбійників»;
– «Нагодування голодних»;
– «Піклування про подорожуючих»;
– «Рятування втопаючих»;
– «Зцілення немічних»;
– «Оздоровлення калік»;
– «Піклування про старців».
У всіх зазначених сценах намальований ангел-охоронець: він то втішає людей, то зцілює їх, то рятує. Верхня частина хоругви має зображення двох ангелів, які коронують Марію, символізуючи вислів «Небесна Владичиця», всіх інших ангелів видно по обидва боки від Пречистої, як присутність Сили і Слави Божої. Автор дрогобицької хоругви «Воздвиження Чесного Хреста. Богородиця всіх страждущих» 1712 р. виконав дуже творчу композицію, намагаючись, передусім, показати у монументальному зображенні Пречистої і Її величавість та значущість. Художник намагався не копіювати раніше виконані однойменні варіанти теми «Покрова», а показав власну її інтерпретацію, взявши за основу класичний варіант, і поєднав його зі сценами з Акафісту та додав сюжет «Коронування Марії», який порівняно недавно набув поширення в українській іконографії.
Зав. відділом Сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина»
Л. Косаняк