Богдан Вайда

Богдан Вайда народився 28 квітня 1965 року в селі Стебник на Львівщині (нині адміністративна частина міста Дрогобич). Він — нащадок українських переселенців із Польщі, батько Іван був виселений 1946 року до України з польського села Кречкова Перемишльського повіту.
1983 року Богдан був призваний до лав Радянської армії. Після служби, у 1985 вступив до Львівського технікуму механічної обробки деревини. Закінчив його з відзнакою, працював на Дрогобицькому меблевому заводі. Сім’я спочатку жила в Стебнику, тут на шахті працював батько. Після його смерті Богдан, разом із матір’ю Ганною та сестрою Любов’ю, переїхали до села Летня, Дрогобицького району, тут і жили останні роки, у дерев’яній хаті, без великих статків. Старша рідна сестра Марія залишилася в Стебнику. Богдан Іванович одруженим не був. Його матір також померла — 13 лютого 2014 виповнився рік від дня її смерті.
Вайда Богдан був ревним християнином, патріотом України, активним учасником національного відродження 90-х років. 1990 року він взяв участь у Живому ланцюгу Соборності. Під час парламентських виборів 2007 року був спостерігачем на одній із виборчих дільниць у Луганську.
На підтримку Євромайдану, до Києва перший раз приїхав 12 грудня 2013, увійшов до Самооборони Майдану і пробув тут до 18 грудня. Повернувся 19 лютого 2014, був у 12-й сотні Самооборони. Вранці 20 лютого зателефонував своїй сестрі Любові зі словами: «Люба, тут справжня війна! Стріляють». Розмова увірвалася — Богдана Івановича було вбито пострілом снайпера в голову на вулиці Інститутській.