Залишаючись вдома, знайомимося з унікальними музейними пам’ятками

23 Квітня 15:55

Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного

У квітні 1622 року помер видатний козацький гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний, «згинувши геройськи за вітчизни волю» після отриманих у бойових сутичках ран. Упродовж життя йому доводилося очолювати переможні морські походи козаків до берегів Криму і Туреччини, це під його керівництвом Військо Запорозьке у складі польської армії ледве не захопило Москву, це його талант полководця допоміг під Хотином перепинити туркам шлях у Європу. А ще Петро Сагайдачний відновив православну ієрархію і був меценатом православних братств та братських шкіл…

Для сучасників вочевидь важливо знати, як насправді виглядав славетний запорозький гетьман. Проте до нашого часу дійшло тільки одне автентичне графічне зображення Петра Сагайдачного, що має безсумнівну джерельну вартість. Йдеться про гравюру із книги Касіяна Саковича «Вѣршѣ на жалосный погреб зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного», виданої в Києві 1622 року, на якій представлено портрет гетьмана верхи на коні.

Відтворюючи образ Сагайдачного в мистецьких творах, автори, звичайно, повинні спиратися на автентичні зображення того часу, але водночас не можуть просто скопіювати оригінал. Тож з цього приводу пропонуємо Вашій увазі цілком оригінальний портрет гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, який експонується у відділі історії музею «Дрогобиччина». Як свідчить автограф у верхньому правому куті, його створив Володимир Козакевич (1870-1940). Художник, працюючи над портретом відомого вихідця із Самбірщини, очевидно, ретельно вивчив старовинні гравюри та описи.

На нейтральному темному тлі – поясне зображення чоловіка середнього віку. До речі, гетьмана Сагайдачного часто зображають поважним чоловіком старшого віку, адже дата його народження невідома: в різні періоди історики називали різні роки – 1550-й, 1670-й, 1578-й… Сучасний авторитетний вчений П. Сас обґрунтував ще одну дату – 1582 рік, з чого випливає, що П. Сагайдачний прожив близько 40 років.

Привертає увагу впевнене, вольове обличчя із правильними рисами в анфас, основними прикметами якого є спущені донизу козацькі вуса і довга сива борода. Відчувається, що перед нами сильна людина із складним характером та готовністю до дії. Художник підкреслює поглядом великих сірих очей глибину його думки – гетьман був освічений, адже дістав добру освіту в Острозькій академії, яка дозволяла йому розумітися в державних і релігійних справах.

В. Козакевич відтворив ряд ключових для даної теми символів, центральним з яких є гетьманська булава, яку П. Сагайдачний тримає у правій руці. На портреті цей клейнод, що уособлює здобуту у Війську Запорозькому найвищу владу та славу полководця, завершується позолоченою кулею, інкрустовану коштовним камінням: перлами, рубінами та бірюзою. Подібна форма булави достатньо наближена до історичних реалій першої чверті XVII ст. Слід згадати, що вже у XVII-XVIII ст. у «козацьких» портретах художники ретельно ставилися до зображення клейнодів, які вражали своєю різноманітністю, адже деякі гетьмани мали кілька булав і вживали їх в залежності від значення урочистості.

Значну увагу митець приділив також зображенню сагайдака, тобто озброєння та бойового обладунку воїна-лучника, що в тогочасній символіці образно позначав рицарську доблесть та готовність боротьби з ворогами рідної землі. Сагайдак, наповнений стрілами з білим оперенням, що висить на ремені за спиною гетьмана, виконує також і метафоричну роль – красномовно вказує на етимологію козацького іменування П. Сагайдачного. Адже своє прізвисько гетьман отримав за винятково майстерну стрільбу із лука. На єдиному портреті, виконаному сучасником, він зображений із сагайдаком за спиною.

Символічне значення має ще одна прикметна деталь портрету. Йдеться про шляхетський герб П. Конашевича-Сагайдачного, розміщений вгорі зліва, що підтверджує його реальний шляхетський становий статус та засвідчення шани його роду. Як вважають історики, вірогідним місцем народження Петра Конашевича Сагайдачного був Самбір (або околиці Самбора) Перемишльської землі Руського воєводства. Походить із родини дрібних українських шляхтичів православної віри, причому прізвисько Конашевич – патронімічне, утворене від імені його батька.

На граверному портреті  XVII ст. Петра Сагайдачного представлено його гербовий знак – «Побог». В. Козакевич у лівому верхньому куті художнього полотна довільно відтворив його у кольорі: на щиті, що має біле поле, зображена синя підкова кінцями додолу, увінчана золотим хрестом, яку трикутником обрамлюють ініціальні літери «П», «К», «С» (Петро Конашевич Сагайдачний). Сам герб у золотому картуші. Цікаво, що зображення підкови – слов’янського символу лицаря – свідчило про привілей воювати на коні, тобто бути вершником. Золотий хрест над підковою – теж символ шляхетного лицарства, що вказує на релігійне значення.

Художник досить реалістично відтворив елементи костюма гетьмана Сагайдачного, що цілком відповідають реальним зразкам одягу того часу. На голові  – чорна шапка з червоним верхом, оздоблена попереду золотим аграфом із коштовним каменем та із двома білими чаплиними чи страусиними перами. Гетьман зображений у тогочасному типовому шляхетському вбранні – представницькій делії чи ферезії темно-бордового кольору з виложистим коміром та червоними відворотами на рукавах. Слід зазначити, що ферезії, делії, жупани переважно були шиті з надзвичайно коштовних тканин (атласу, шовку, оксамиту).

Унизу стилізований під старовину підпис, що вказує ім’я і титул портретованого: «ПЕТРЪ КОНАШЕВИЧЪ САГАЙДАЧНЫЙ ГЕТМАНЪ ВОЙСКА ЗАПОРОЗКОГО». Володимир Козакевич зумів створити чудовий олійний портрет Петра Конашевича-Сагайдачного, адже завжди гостро вхоплював подібність, характер людини, вміло знаходив переконливий жест, настрій миті. Художник-аматор, на якого великий вплив мала творчість К. Устияновича та О. Новаківського, працював у різних жанрах – портрет, натюрморт, пейзаж.

Треба зазначити, що Володимир Козакевич був правником за освітою, у 1908-1936 роках працював повітовим суддею у Самборі. У 1927 р. він вступив до новоствореного самбірського товариства «Бойківщина» і брав активну участь у відкритті одноіменного музею, який очолив педагог, письменник і музеєзнавець Іван Филипчак. Саме В. Козакевич оформлював музейні експозиції, виконував реставраційні роботи, виставляв свої полотна, а також передав до фондової збірки унікальні експонати: документи XVI-XIX ст., книги, картини давніх місцевих майстрів. Коли ж управа музею започаткувала збирання портретів славетних діячів Бойківщини, ймовірно, саме тоді створив вищезгаданий портрет П. Конашевича-Сагайдачного.

З цього приводу серед пам’яток живопису, присвячених цій історичній постаті, слід згадати ще один портрет, створений у 1886 р. відомим львівським художником Теофілом Копистинським на замовлення Ради Народного Дому і Ставропігійського інституту. Загалом для меморіальної галереї музею НТШ маляр створив 17 портретів славетних історичних персонажів та відомих сучасників. З плином часу портрет гетьмана Сагайдачного авторства Т. Копистинського було передано музеєм Ставропігійського інституту до Львівського історичного музею (1940 р.) і нині він експонується у відділі давньої історії.

Самбірський музей «Бойківщина» розформували у 1954 р., а фондову збірку передали у музеї Львова, Стрия, Дрогобича, Харкова, Одеси та Санкт-Петербургу (тодішнього Ленінграду). Відтоді мистецький твір В. Козакевича експонується у музеї «Дрогобиччина» – образ гетьмана Сагайдачного уособлює козацьку звитягу, лицарські чесноти воїна та громадянське служіння загальному добру…

У відновленому музеї «Бойківщина» в Самборі створена меморіальна кімната шляхетської родини Козакевичів. У 1990-х роках пам’ятні речі та колекцію живопису Володимира Козакевича музею заповіла його наймолодша донька Лідія. Художній талант батька успадкувала Ольга, яка навчалася малювати в Мистецькій школі Олекси Новаківського і згодом стала дружиною відомого художника Василя Дядинюка – він також малював портрети гетьманів…

Зоряна Кордуба, музей «Дрогобиччина».

Чат-бот Гаряча лінія
Перейти до вмісту