Галерея сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина»: Ікона “Введення Марії у храм”

4 Грудня 15:57

 

4 грудня (за новим стилем) відзначаємо велике християнське свято – Введення у храм Пресвятої Богородиці (інша його назва – Третя Пречиста).

Усі богородичні  празники засновані на традиціях Церкви та на апокрифічних книгах, передусім  – Протоєвангелії Якова і Євангелії від Матвія “Про Різдво Пречистої Діви Марії”.

З цих джерел довідуємося, що 4 грудня  символізує день, коли  Діва  Марія вперше вступила у  храм. Її батьки,  святі Яким та Анна, були неплідними і багато років просили в Господа потомство. Вони склали обітницю що, коли в них народиться дитина, то  віддадуть Її на службу  Богу. Господь  почув  молитви  батьків  і подарував  їм доньку. Щойно  Марії виповнилося три роки,   Її  привели до  Єрусалимського храму і віддали в руки первосвященика Захарії, батька св. Івана Предтечі. Тут Діва Марія  перебувала тривалий час аж до заручин з Йосифом.

У день Введення Марії в храм усі християни моляться до  Богоматері про Боже благословення для дітей,  бездітні пари просять  подарувати потомство, а вагітні  – вдалі пологи.

Вшанування празника Введення Богородиці в храм, на думку істориків, почалося з VIII століття. Саме тоді заснувалися перші християнські монастирі, які стали прообразами  перебування Пресвятої Діви у храмі, де Вона осягнула повноту духовної мудрості і смирення.

З того часу поширюється також

іконографія Введення Марії в храм, яка об’єднує    основні типові риси.

У Галереї сакрального мистецтва музею «Дрогобиччина» зберігається своєрідна ікона «Введення Марії в храм» XVIII століття, виконана невідомим художником для   празничкового ряду церкви  в  Комарниках (Турківщина).  Ця пам’ятка вирізняється особливою емоційністю та сповнена глибокої символічності.

У центрі композиції у повний ріст зображена трирічна  Діва Марія  в характерному  мафорію, що історично був одягом юдейських заміжніх жінок. Марію супроводжують дві діви, порівняно з ними, постать Пречистої значно зменшена, але Її образ – не дитячий. Ця деталь символізує вибраність Марії та Її особливе призначення. Святі праведні Яким та Анна  зображені за Нею поруч.  Первосвященник Захарія вклоняється майбутній  Богородиці і простягає до Неї руки. Експресія образів підкреслена позою Діви Марії, яка готується вступити на храмові сходинки. Цей мотив ілюструє розповідь протоєвангелія, про те, що, на здивування присутніх, Пречиста самостійно подолала 15 високих сходинок єрусалимського храму, хоча на іконі їх видно лише 3. Задній план композиції відтворює галерею з колонами, яка імітує єрусалимський храм –  місце, де відбудеться присвята  Пречистої Діви.

Особливої уваги заслуговує образ Якима.  Він, ніби заховався за колону, проте спостерігає за подіями. Постать Якима, крім голови, розвернута в інший бік –  напрошується думка про те, що йому шкода прощатися зі своєю дитиною. Та все ж, Діву Марію доручають  первосвященику Захарії, виконуючи обітницю – дар Богові. Акцентом цього моменту, подібно як на іконах «Стрітення Господнього»,  є зображення палаючої свічки в руці однієї з супроводжуючих дів. Це є символ теми чистої жертви Богу, а також – величання Богоматері.

Леся Косаняк, завідувач відділом сакрального мистецтва.

Чат-бот Гаряча лінія